Руслан Петров 200 днів прожив під окупацією в Ізюмі. Його батько — військовий, через що росіяни тричі забирали хлопця в полон.
Руслан працював у Польщі, однак наприкінці 2021 року приїхав додому. У нього закінчувалася віза. З початком війни можливість її продовжити вже не було і хлопець залишився в Україні.
Хлопець 200 днів прожив під окупацією в Ізюмі. Його батько — військовий, воює з 2014-го року. Через це росіяни тричі забирали Руслана в полон. Він там був то по два, то по чотири дні.
Після деокупації міста, Руслан із дівчиною поїхали в село, де зараз мешкають, різати дрова. Там хлопець натрапив на снаряд від РПГ (протитанковий гранатомет), взяв його в руки й той вибухнув. На лівій руці він втратив частину великого та вказівного пальців. На правій постраждав середній палець по рівень нігтя та половина вказівного пальця. Також були осколкові поранення по тілі, руках, ногах, голові.
У пошуках місця для протезування, Руслан натрапив на новину про Superhumans Center. Заповнив анкету і вже проходить реабілітацію у нашому центрі.
До повномасштабної війни Руслан займався мототранспортом та мотокросом. Розуміє, що навряд чи зможе робити все так само як і до поранення, але сісти на мотоцикл та знову їздити таки планує. Саме тому йому потрібно, щоб майбутній протез забезпечував можливість добре взятися за кермо.
Також хлопець має з друзями спільну справу — вони купують автомобілі, ремонтують, тюнінгують та продають автолюбителям. Тож протез дуже допоможе йому й надалі займатися цією справою.