Стислий огляд подій

Жителі Романівки вшанували другу річницю загибелі Героїв Небесної Сотні

Поспішали до рідного села, додому, Андрій Мандрик та Василь Смолинець, які були учасниками Євромайдану разом з жителями села Степаном Орловським та Іваном Фариною. Чоловіки бачили Майдан не по телевізору, пережили його своїми болями, бачачи кров, сльози, вибухи і тіла, вкриті синьо-жовтими стягами. Автор цих рядків розповіла хронологію подій, починаючи з 21 листопада 2013-го. Глядачі зосереджено, уважно слухали. Виходять дівчата зі запаленими свічками, зал встає. Звучить у запису пісня «Пливе кача…». Хвилиною мовчання вшанували Героїв Небесної Сотні.

І ось завіса відкривається. Учні 5-7 класів відтворили події дворічної давнини: розкидані шини, дошки, дрова, лежать «поранені», дівчата перев’язують їм «рани», подають пити й їсти. Хлопці – Стас Матрипула, Святослав Коткевич, Остап Новосад, Степан Ковальчук один за одним розповідають: «Мамо, не плач, я повернусь весною», «Не болить більше рана, мамо», «Не плач матусю, я ще повернусь», «Коли під вечір ти побачиш, мамо». 

Звучать пісні у виконанні Соломії Новосад, Світлани Рішко «Кулі летять» та «Бережи себе, мій друже». За-прошую до слова гостей. Важко чоловікам згадувати ці трагічні сторінки з життя країни. Андрій Мандрик привіз прапор, якого хлопці розмалювали на Майдані і повісив на сцені. Згадує, а у голосі відчувається біль і смуток. «Було страшно, як і кожній людині», – доповнює Андрія Іван Фарина, – коли побачили перші жертви, спалений Будинок профспілок, жіночі плач і крик». Зал не стримує сліз, плачуть молоді чоловіки і сивочолі дідусі. На сцену виходять Вікторія Рішко і Анна Прокопчук, які емоційно виголошують: «Не плачте, мамо, ваш син у Небесній Сотні, дайте поплакати Україні». Та, на жаль, трагічна сторінка для України цим не закінчилась.

І нині маємо скалічені долі, дітей-сиріт, молодих вдів. Про це розповідають Діана Ціруг у вірші «Катам українського народу» та Максим Новосад – «Україна єдина», Вікторія Коткевич – «Повертайся, солдате». Під кінець діти співають «Нам потрібне синє небо» і випускають у зал синьо-жовті кульки. Активна глядачка всіх заходів, які проходять у Народному домі, Іванна Коткевич дякує дітям за небайдуже ставлення до подій на Майдані, за патріотизм і милосердя. Вона пропонує зібрати кошти для односельчанина Андрія Гумена, який захищає Україну на Сході. Завершився вечір пам’яті виконанням гімну «Ще не вмерла Україна».

Марія Бульбак, завідувач Народного дому с. Романівка.

 

Голос Сокальщини на GoogleNews