21 листопада сокальчани, як і рік тому, зібралися на віче біля пам’ятника Т. Г. Шевченку з нагоди річниці Євромайдану. Діти тримали розгорнутий український прапор та жовтосині кульки, дорослі – державні прапори. Напередодні сокальські активісти Революції гідності поїхали у Київ. На віче зійшлися люди різних поколінь. Ведуча Олена Назарова оголосила, що Указом Президента України 21 листопада проголошено державним святом – Днем гідності та свободи. Над площею пронеслося багатоголосе «Ще не вмерла Україна». Священнослужителі – настоятель кафедрального собору св. ап. Петра і Павла, протоієрей, отець Ярослав Кащук, декан Сокальського деканату Петро Звір, ксьондз Казимір з парафії святого Михаїла у м. Сокаль римокатолицької громади відслужили молитву за Україну.
Учасниці ансамблю «Любисток» Сокальського районного народного дому виконали пісню «Цвіте калина біля хати». Голова райдержадміністрації Олег Кожушко зазначив: «Україна – це держава гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції: Майдан 2004 року і Революція гідності 20132014 років. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували проєвропейськість, гідність, своє прагнення до свободи, жити у вільній незалежній державі. Всі ми добре пам’ятаємо 21 листопада минулого року, коли після заяви українофоба Азарова про зупинку підготовки підписання угоди про асоціацію України з Євросоюзом, перші протести сколихнули державу. Жорстоке побиття студентів в ніч на 30 листопада викликало в Україні потужну хвилю солідарності з потерпілими. 1 грудня на віче протесту прийшло кількасот тисяч людей. Влада намагалася силою розігнати Євромайдан у Києві. Проте це ще більше мобілізовувало українців. Прийняття антидемократичних законів 16 січня викликало потужний сплеск обурення серед громади, який завершився протистоянням на вулиці Грушевського. 22 січня Україна втратила перших героїв Революції гідності – Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Юрія Вербицького. Їхня смерть лише поширила протест і розширила його географію. 3, 22, 27 січня протестувальники захопили 10 будівель обласних і велику кількість районних державних адміністрацій. Переломним моментом революції стали події 1821 лютого. У ці дні на вулиці Інститутській неозброєні самооборонівці потрапили під шквальний вогонь «Беркуту» та російських снайперів. Від чого загинуло більше сотні громадян, багато було поранених. Усіх загиблих під час Революції гідності ми нині називаємо Небесною сотнею. Вічна слава героям нескореної Сокальщини – Віктору Сиваку, Ігорю Білику, Валентину Приходу та тисячам інших борців, які віддали своє життя за волю України. Герої не вмирають. Пам’ятаймо їх навіки».
Не залишилася осторонь цих історичних подій і Сокальщина. Була створена 10 сокальська сотня Самооборони майдану та Штаб національного спротиву. Наші активісти мужньо захищали Будинок профспілок, брали участь в акціях у Києві. Мешканці району чим могли допомагали революціонерам: коштами, продуктами харчування, теплим одягом, транспортом.
Голова районної ради Ігор Дацюк у своєму виступі пригадав події річної давності в Сокалі: «Минає рік, як ми сюди вперше о 16 годині вийшли, аби висловити протест проти рішення уряду Азарова, Януковича щодо відмови від євроінтеграції. І з цього часу тут, в Сокалі, почався Євромайдан, почався на наших землях рух проти імперії зла. Сокальська районна рада прийняла одноголосно рішення і засудила дії команди Януковича на 25 позачерговій сесії Сокальської районної ради 22 листопада 2013 року. Ми, як і багато мільйонів українців, зробили свій внесок, аби ця банда пішла геть. В Україні нині триває війна, і вся Україна бореться за краще майбутнє. Україна бореться за те, щоб російська імперія, яка століттями знищувала нас, українців, і інші поневолені народи, відійшла на маргінеси історії. У 2004ому і в 2014ому – від дня святого Архистратига Михаїла – починалася ця боротьба. Я сподіваюся, що коаліція, яка створена у Верховній Раді, швидко сформує Кабінет Міністрів, що влада прийме такі необхідні нашій державі реформи, буде змінено Бюджетний та Податковий кодекси, приймуть закони, щоб швидше інтегруватися у європейську спільноту. Я переконаний, що Закон «Про очищення влади» в Україні має діяти, кошти, награбовані олігархами і вивезені за межі держави, мають бути повернуті, повинні сидіти в тюрмі ті, хто підняв руку проти власного народу, що Крим і Донбас мають бути в лоні України, і тоді ми дійсно заживемо як повноцінна, процвітаюча держава. Слава Україні!»
– Хоча пройшов рік, але, коли дивишся на фотографії героїв Небесної сотні та фото хлопців з Сокальщини, які загинули на Донбасі, стає важко, – сказав міський голова Богдан Зарічний. – Сокальці під час цих драматичних подій проявили свої найкращі якості: патріотизм, силу волі, силу духу, витримку і стійкість. Багато наших мешканців побували на Майдані в Києві, чимало з них були й під час кривавих подій. Протягом чотирьох місяців ми збиралися тут, на нашому сокальському майдані, у будьяку погоду: сніг, дощ, мороз. Здавалося, минув тільки рік, а за цей час відбулося стільки подій, що навіть не віриться, що це було в Україні і не так вже давно: це Революція гідності, зміна влади, анексія Криму, війна на Донбасі, президентські і парламентські вибори. На жаль, велика хвиля горя захлеснула Україну. Але разом з тим, цей рік був набагато важливіший у плані формування української нації, ніж 22 попередні. Це є великий позитив. Ми зрозуміли, що ніхто, крім нас, українців, не побудує нашу українську державу, що ми не можемо бути байдужими, мусимо об’єднатися. І маємо зробити все можливе, щоб жертви Небесної сотні, жертви сотень наших хлопців на Донбасі не були даремними. І ми маємо спільно будувати нове майбутнє нашої держави. Вірю, що незважаючи на всі труднощі, горе і біль, Україна з цього складного періоду історії вийде ще сильнішою. Україна обов’язково переможе.
У цей день кожен з нас пригадував події на Майдані, згадував тих, хто загинув. Адже Євромайдан і Революція гідності показали, що у нас є справжні патріоти: відважні і мужні, кому не байдужа доля України. І боляче усвідомлювати, що ти їх знав, ходив поруч з ними. Це наші краяни – Віктор Сивак, Ігор Білик, Валентин Прихід. Олена Назарова зачитала Указ Президента України: «Про відзначення державними нагородами України за особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності України: нагородити орденом «За мужність ІІІ ступеня» Віктора Олександровича Сивака (посмертно)».
Цю нагороду батькам героя вручив військовий комісар СокальськоЧервоноградського ОВК Микола Лисак. «Він був мужнім. Не ховався за хворобами чи сімейними обставинами, чи іншими причинами, а не вагаючись віддав своє життя за Батьківщину. Таким був військовослужбовець військової частини польова пошта В 4680, рядовий Сивак. Я схиляю голову перед його батьками, і прошу вибачення у них, що командирам не вдалося зберегти його життя. І дякую за те, що виховали такого сина», – сказав М. Лисак.
Мама героя – Мар’яна Сивак, взявши нагороду, пригорнула її до себе, й переборовши хвилювання та сльози, промовила, що для неї цей орден – дуже дорога і цінна річ: «Віктор був надзвичайною дитиною, він є і буде в наших серцях і залишиться Героєм. Ми гордимося нашим сином. Слава Україні!»
Звучала пісня «Пливе кача» і присутні не могли cтримати сліз. А хто може вгамувати біль матері чи батька, які втратили дитину? А у скільки родин прийшло горе за цей рік?! Скільки поховали своїх синів або й досі живуть у невідомості, очікуючи звістки від сина… Герої Небесної сотні та бійці, які загинули на Донбасі, полягли за правду, за честь, за свободу, за Україну… За нас з вами. Пам'ять про них залишиться з нами. Вони віддали за Україну, за її волю найдорожче, що є у кожного з нас – власне життя…
Опісля представники влади та сокальчани поклали вінки та квіти до Стіни пам’яті Небесної сотні. Запалили лампадки та помолилися за душі убієнних героїв. Священики о. Петро Звір, о. Ярослав Кащук, ксьондз Казимір відслужили молебень.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
