26 квітня у Народному домі села Велике пахнуло воском та фарбами. Люди, від малого до великого, прийшли сюди вперше на майстерклас із писанкарства, який проводили майстрині писанкового розпису Любов Кармазин і Галина Гевко. Вони навчали діточок і дорослих виводити писачком магічні знаки по яйцю. Завдяки їм присутні змогли доторкнутися очима, руками і душею до древнього українського мистецтва писання писанок. Пані Любов і Галина привезли з собою відео, фото, книги з писанкарства, підготували виставку подільських, гуцульських, лемківських писанок, а також авторських писанок молодої писанкарки з Києва Христини Гевко.
Великдень – свято веселе. А писанка є найвеселішим його атрибутом. Хотілось цю веселість поселити в душах дітей, коли вони творять писанки! Хотілось чуда! І чудо сталося: юні творці прийшли зі звичайними курячими яйцями, а понесли додому писанки з дивовижними символамипобажаннями. Дитячі оченята зачаровувалися безконечником на писанці – побажанням мати серце чисте, як гірські води. А ручки, щоб були міцні, виводили листочки дуба. А врожай багатий – сіялись зернини і краплини дощу. А настрій хороший – сердечка. І без слів було зрозуміло, що дівчата, хлопці та їх родичі, пишучи писанки, зверталися до сонця, води, вітру, квітів. Зверталися до Бога!
Десятирічний Василько Герасимчук прийшов першим, оглянув усе господарським зацікавленим оком і сказав, що біжить додому, поїсть, одягне вишивану сорочку і швидко повернеться. Так і сталось. Згодом позліталися діточки, і кривим танцем почалося свято. Отець Василь промовив молитву, віночки на голівках Антоніни Божаківської та Діани Кузів захистили всіх від злих помислів, і почалося творення. Олег Сагала уважно розглядав новий інструментписачок, Володя Козловський зосереджено обдумував майбутній узор, а Соломійка Зубик на писанці вирішила залишити якомога більше жовтого кольору.
Гарно розписала писанку й п’ятнадцятилітня Вікторія Калиш. З неї буде добра господиня! Зоряна Кушнерик і Тарас Білянський показали неабиякий хист у розписуванні. Вікторія і Віктор Мордяхіни у голубих вишиванках, які їм вишила мама, сотворили дивніпредивні лемківські орнаменти. А на писанці Василя Калиша – найрадісніший напис: «Христос Воскрес!» Мама Світлана Білянська, дивлячись на личка своїх дітей, розписала писанку квітами. Шляхетність Ілони Козловської передалась на писанці витонченими знаками.
У депутата села Велике Віктора Бочека світилися від радості очі, коли заносили і доставляли столи – бажаючих творити назбиралось багато! Тішилась начальник відділу культури РДА Мирослава Михайлюк, яка завітала до Народного дому. Вона зачаровано оглядала процес писання, любувалась красою розписаних яєць і, впевнені, відпочила душею.
Коли діти порозбігались по домівках, зігріли душі і своїх батьків, принісши маленькі сонечкаписанки у хату! Як добре, що ми пишемо писанки! Ми відганяємо злих духів, притягуєм добро, радість і множимо любов!
Сподіваюся, що й надалі діти, які були на майстеркласі з писанкарства, писатимуть писанки, а на Великодні свята вони співали веснянки! Повертаймося до невичерпного і мудрого джерела української культури!
Протоієрей Василь БОЖАКІВСЬКИЙ, настоятель храму в с. Велике.