Щорічне традиційне свято родинних пісенних колективів «Роде наш красний», яке відбулося 16 листопада в районному Народному домі, зібрало чимало любителів української пісні. Спочатку директор районного Народного дому Ольга Мамуладзе привітала колективи і кращим з них вручила грамоти та подарунки. Їх отримали родинні колективи: Рішків з Романівки, Табаків зі Свитазева, Жеребецьких зі Шпиколос, Бульбаків з Копитова, Мужів з Боб’ятина, Васюнців з Мурованого, Марцинковських з Діброви, Кельбасовичів з Жужелян, Скопиків з Переспи, Ганишів з Белза та інших.
Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується з родинної історичної спадщини. Українська пісня – духовний скарб, який єднає нас на вічнії літа і століття. Цими словами розпочали концертну програму ведучі Ольга Шевчук та її донька Наталя. І справді, ми живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі, ім’я якої Україна. Тут жили наші прадіди й діди, тут живуть наші батьки, тут – корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі. Саме про неї співали у пісні «Українська родина» сестри і брат Жеребецькі зі Шпиколос. Одна із перших Божих заповідей каже: шануй батька й матір. Адже вони приводять нас на цей світ, віддають нам всю свою любов і ласку, огортають теплом і завжди чекають з далеких доріг. Про це розповів у пісні «Шана» дует у складі мами Світлани та сина Мар’яна Мужів з Боб’ятина. А ще мама з сином на «біс» заспівали патріотичну пісню «Йшли селом партизани».
Мамина любов – безмежна, вона не має ні дна, ні берега земного. Про неї – найріднішу, кохану співали три сестри з родини Мартинюків з Перетік у пісні «Мамина хустина», яка завжди до лиця доньці. Співоча родина Бульбаків з Копитова у пісні «Кленова балада» розповіла, як мати благає Бога, щоб повернув їй з війни живого сина. Ця пісня, як ніколи, актуальна нині, коли сотні матерів молять Всевишнього зберегти життя їхнім синам. Тему кохання, вірності дівчини до воїна у пісні «Чорноморець», акапельно, продовжило подружжя Захарчуків з Великих Мостів. Радо зустрічали слухачі родину Табаків зі Свитазева, яка розвеселила їх українською народною піснею «То капуста, то розсада» та наймолодших учасників свята – трьох сестричок Рішко з Романівки, у чиєму виконанні гарно прозвучала пісня «Над землею тумани». Не шкодували оплесків присутні в залі і родинам Кельбасовичів із Жужелян, які виконали пісню «Україна ти зелена», родині Скопиків з Переспи, які заспівали пісню «Три брати», сестрам з родини Хирів з Мурованого, які полонили виконанням пісні «Пісня буде поміж нас», родині Марцинковських з Діброви за пісню «З далекого краю».
На закінчення свята зал дружно виконав «Многая літа».
Після концерту поцікавилась, які враження залишило свято в його учасників. І ось що почула.
Родина ТАБАКІВ:
– У родинному святі виступали вперше, хоча співаємо давно. В нашому репертуарі найбільше українських народних пісень, таких як «Посіяла редьку», «Ой, там у темному гаю», «Ой, минуло літо» та інших. З ними виступаємо у рідному та навколишніх селах. Свято дуже сподобалось, всі колективи виступили гарно. Бажаємо їм нових пісень і мирного неба.
Ольга ШЕВЧУК:
– Українська пісня – це душа народу. Сьогодні ми побачили цю прекрасну душу, раділи і переживали разом з родинними колективами. Це була ще одна сходинка до сімейного зближення, до родинного єднання. Найкращі номери показали родини Мужів з Боб’ятина, Ганишів з Белза, це мама і донька, в них вся родина співуча, родина Табаків зі Свитазева… Шкода, звичайно, що не приїхали колективи зі Стременя, Низів.
Родина ЗАХАРЧУКІВ:
– «Чорноморець» – українська народна пісня, але її не так часто виконують. Нині автентична пісня, на жаль, не користується популярністю. А наші серця лежать до народної пісні в різних її проявах. Тому вже вдруге беремо участь у родинному святі, бажаємо йому розвиватись і ширитись.
…Пісні, ніжні і героїчні, задушевні і жартівливі, лунали того дня в районному Народному домі. Вони забирали смуток з наших сердець, приносили радість, добрий настрій. А ще – зближували, об’єднували нас у велику і дружну родину.
Валентина БЛУДОВА.
Фото автора.
