Нещодавно у м. Конотоп Сумської області міський голова Артем Семеніхін відмовив приватним перевізникам у піднятті вартості проїзду в громадському транспорті. Після короткотермінового страйку, коли на маршрут у місті не виїхала жодна приватна маршрутка, перевізники вирішили все ж послухати громаду та замість підвищення тарифів… знизити їх. Цей випадок в Україні є прецедентом, адже зазвичай все відбувається навпаки – перевізники страйкують, міський голова підтримує їхні вимоги, тарифи підвищують, від чого страждають звичайні мешканці, які змушені платити більше.
Відтак після пережитої транспортної блокади та перемоги мешканці Конотопа почали дякувати міському голові за спільну перемогу.
Варто зазначити, що в місті Конотоп проживає понад 90тис. мешканців, тим часом у Сокалі – 21 тис. (дані Вікіпендії). В Сокалі вартість проїзду у маршрутці – транспортному засобі, яке важко охарактеризувати як автобус, без системи кондиціонування, – 4грн. по місту. Приблизний маршрут по місту (від поліклініки до центру або від поліклініки до дач і назад) 5-7 км. При тому що дороги у місті вкрай небезпечні. Станом на кінець квітня 2017 року жодних ремонтних робіт не проводиться.
«Ну що ж, прецедент створено. Молодий сміливий міський голова Конотопа Артем Семеніхін показав всій «холуйській» братії, як треба відстоювати інтереси громади.
Все те зашкарубле, залежне від перевізників, олігархічне хабарництво з острахом дивиться на Конотоп і намагатиметься топити його за будь-яку ціну. А там – найважче: з комунального транспорту лише трамваї. Трамваї, які їдуть лише по колії. І вони прибуткові лише при оплаті 1,5 гривні. Безперечно, будуть певні поступки, але вже маршрутки працюють по 2,5 гривні. Саме про такий план дій я неодноразово писав всім владам Житомира протягом останніх 6-ти років, але всі ті «дебої», «сухомлини», «ткачуки» та «костриці» лише відмахувались, страхаючи колапсом. А Житомир, між тим, має значну перевагу над Конотопом – тут курсують ще й маса тролейбусів. Є ще один варіант – не обмежувати нижню планку ціни проїзду, створити реальну конкуренцію. Нумо, чекаємо – покажіть, як ви дбаєте про народ. Чи ж таки власні кишені ближче?», – пишуть у «Facebook» на сторінці міського очільника Конотопа.
Варто зазначити, що мер Конотопа Артем Семеніхін завжди мав власну думку. Зокрема, коли став міським головою, то портрет Петра Порошенка у своєму кабінеті замінив на портрет Степана Бандери. А коли вандали при в’їзді у його місто спалили хрест – він привселюдно спалив російський прапор. Також мер Конотопа був активним учасником Революції Гідності, а з 2014 року, коли почалась російська агресія на території України – пішов воювати. Він є бойовим офіцером, учасником бойових дій за незалежність та територіальну цілісність України під час антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях.
Чому ви не побоялися відмовити приватним перевізникам підняти вартість проїзду в громадському транспорті, адже це могло призвести до тривалого транспортного колапсу?
Вимога підняти тариф на проїзд у громадському транспорті була необґрунтована, це були просто приватні інтереси, які я не збирався відстоювати. Попри те, що у Конотопі маршрутки не курсували, мешканці міста пережили, мабуть, час найвищого підняття морального духу, поваги один до одного. Мешканці міста об’єдналися, щоб спільно протистояти тому, на що вони не хотіли погодитись. Емоції городян під час транспортної блокади в Конотопі можна порівняти лише з тими емоціями, які були під час Помаранчевої революції або ж Революції Гідності. Водії і я особисто, якщо бачили на зупинках людей, які чекають на громадський транспорт, підвозили їх. Люди усі були в захваті від перемоги і що замість підвищення тарифів, їх навпаки – знизили. Були випадки, коли пенсіонери не могли поїхати за необхідними продуктами чи добратись до аптек, тоді самі жителі Конотопа, які мають власні машини, виїжджали і допомагали цим людям. Перемога у єдності, всі просто об’єднались і допомагали один одному, а тому нам вдалось відстояти право не підвищувати тарифи на проїзд у громадському транспорті та уникнути шантажу з боку перевізників. У наш час складно з усіма цими підвищеннями, якщо високі тарифи на комунальні послуги можна якось компенсувати за допомогою субсидій, то зростання вартості проїзду – ніяк.
Коли ви стали міським головою Конотопа, що ви зробили найперше?
Найголовнішим для мене, після обрання на посаду міського голови Конотопа, було забезпечення прозорості ведення бізнесу. Я заявив, що у жодного з приватників не буде ніяких монополій на надання тих чи інших послуг. Я не проти приватного бізнесу, я сам у минулому займався малим бізнесом, я знаю як це важко. Але монополій я не потерплю, бо має бути здорова вільна конкуренція, а це мій основний принцип. Друге – це те, що вдалось максимально створити сприятливі умови для середніх підприємців, які хочуть працювати у місті Конотоп. Я пропоную усім приватним підприємцям, усім підприємствам та компаніям перереєстровуватися у Конотопі. Я гарантую їм, що всі податки, які вони будуть сплачувати, будуть використані за призначенням, згодом ці кошти приватні підприємці зможуть і освоїти. Якщо фірма чи приватний підприємець заплатили три мільйони податків у Конотопі, то ми готові сформувати пропозицію і надати замовлення, якщо ціна та якість наданих послуг відповідатиме нашим критеріям та вимогам. Також я зобов’язуюсь цим приватним підприємцям надати умови чесної конкуренції .
Які результати дають ваші реформи, які ви втілюєте у Конотопі?
Що ж стосується оновлення міста, то після обрання мером, я взявся за вдосконалення вуличного освітлення. Ми намагаємося модернізувати Конотоп за сучасними технологіями, звичайно зважаючи й на те, які кошти ми можемо собі дозволити використати з міського бюджету. Ми перевели на інший рівень усі ремонтно-дорожні роботи. У нас уже ніхто в калюжі лопатами асфальт не кидає. Зараз, якщо на дорозі утворилась яма, то приїжджає необхідна техніка, вирізає шах асфальту, потім накривається спеціальною плитою, розігрівається асфальт до температури горіння та накладається нове дорожнє покриття, таким чином ми почали ремонтувати дороги. Також справою честі для мене було викорінення поборів у дитячих садочках та школах. Зараз у Конотопі батьки учнів шкіл уже не купують ні подарунків, ні фарб на ремонт школи, ні чогось ще там. Це все робиться з місцевого бюджету. Усі побори не просто скасовані, а суворо заборонені. У випадку, коли з’являється інцидент, а таких у нас було два, коли виховательки чи учительки у батьків щось вимагали чи намагалися зібрати кошти, вони були попереджені, якщо таке повториться – їх негайно звільнять з роботи. Якщо ж трапиться, що хтось таки збере з батьків гроші – то з цією людиною навіть не буде про що говорити, це буде автоматичне звільнення. Будь-які побори заборонені відповідно до мого розпорядження, наразі це ефективно працює.
Яких принципів на посаді міського голови ви дотримуєтесь?
Головний мій принцип – це бути постійно максимально відкритим для людей і робити те, про що мене просять люди, дослухатись до їхньої думки. Також потрібно бути порядним і постійно домагатись поставлених цілей та дотримуватись обіцянок, якщо вже пообіцяв – то виконуй. Якщо ти щось пообіцяв і не зробив, то твої слова нічого не варті.
Які ще реформи в майбутньому ви плануєте провести у Конотопі?
В майбутньому у мене є ідея зробити безкоштовним проїзд у міському електротранспорті та розвивати транспортне сполучення по місту. Це не зовсім моя ідея, її я взяв з досвіду країн Прибалтики, я бачив, як у Таллінні зробили безкоштовний проїзд у трамваях і завдяки цьому почали підтягуватися інвестори. Адже їм стало простіше наймати на роботу людей, бо робітники стали активнішими, адже їм уже не потрібно витрачати гроші на проїзд. Це лише один із пунктів. Також те, що Конотоп у минулому був індустріальним містом, у мене є певний план дій стосовно того, щоб повернути сюди великі підприємства, перезапустити їх. Щоправда, зважаючи на те, що нам до кордону з окупантом приблизно 60 кілометрів, нам це складно втілити у життя. Проте є потенційні інвестори, з якими я спілкуюсь і які готові уже заходити на наш ринок.
Також поблизу Конотопа є дуже мальовнича екологічна зона, нічим не гірша за Карпати. Я вже знайшов інвестора, який хоче у нас будувати санаторій. Ці інвестори, до речі, наші ж люди з діаспори. І ці люди з діаспори готові поблизу Конотопа будувати курорт та робити зону відпочинку та лікування. Наші українці з-за кордону готові вкладати у розвиток, у тому числі і в міське будівництво. Завдяки спілкуванню з українцями з Канади та США, нам вдалося розпочати капітальну реконструкцію нашого міського парку. Справа в тому, що я сам є українським націоналістом, патріотом, а мої погляди збігаються з поглядами тих людей, що живуть за кордоном. Саме тому вони допомагають моєму місту фінансово. Зокрема, цього року діаспора надала нам п’ять мільйонів гривень за те, що ми українізовуємо наш Конотоп, при чому це не був кредит, це був подарунок місту, тобто цих грошей не потрібно буде повертати.
Ви відомі й завдяки тому, що коли вандали знищили Хрест при в’їзді у Конотоп, ви спалили російський прапор. Що своїм вчинком ви хотіли донести громадськості та ворогам?
Я так скажу, що зараз в наших умовах потрібно проводити навіть не декомунізацію чи дерусифікацію, має бути жорстка українізація. Тільки жорстка українізація може привести нашу державу до розвитку, до миру та до повернення наших територій, а у майбутньому і до відсутності будь-яких нападів з боку іноземних держав. Не тільки у Конотопі, по всій Україні має відбутись жорстка українізація. Своїм вчинком я показав, що якщо хтось прийшов у нашу країну зі зброєю, він повинен від цієї зброї не просто сісти в тюрму чи бути обміняним, він має загинути та стати добривом для тієї землі, де він збирався проливати чужу кров.
Як саме ви проводите українізацію у Конотопі?
У Конотопі 95% рекламних носіїв по місту, а зараз, можливо, навіть і більше, вже українізовані, у нас на офіційному рівні заборонена «псяча мова». Державні службовці, чиновники, які спілкувались мовою окупанта були попереджені про звільнення, після чого вони перейшли на українську мову. Наше місцеве радіо усю рекламу транслює лише українською, на телебаченні уся реклама озвучена теж тільки українською мовою. Всі представники влади зі мною спілкуються винятково державною мовою.
А чи не заважають вам українізовувати Конотоп проросійські сили?
У мій бік та у бік політичної партії, яку я представляю, а це ВО «Свобода», зі сторони проросійських політичних сил постійно виливаються потоки інформаційного бруду. Ці люди намагались подавати на мене кілька позовів у суд за те, що я московську мову називаю «псячою», але у них нічого не вийшло. Зрештою, мені все одно, що вони там кричать, я на то не зважаю, поки вони придумують, як мені в чергове «допомогти», я працюють на благо громади міста Конотоп і саме це вважаю найголовнішим. Разом з тим я відкритий для громади: чи це людина, яка не має де жити, чи навпаки – дуже заможний бізнесмен, для мене всі люди однакові. До мене вони можуть зайти попити чаю, розказати про свою проблему. І якщо я можу – то обов’язково допомагаю, я нікому ніколи не відмовляв.
Марія Бойко, Вголос