"Голос з-над Бугу" (№30) уже інформував читачів про ситуацію навколо Бояницького шламонакопичувача. З цього часу пройшло декілька тижнів, роботи там, на жаль, не тільки не призупинені, але й тривають майже щодня. Минулої п"ятниці там побували депутати Сокальської районної ради Ярослав Гаврилів, Євген Матвіїв, Ярослав Піхоцький, Василь Панченко, помічник народного депутата України С. В. Курпіля Олег Кожушко.
Ось що сказали депутати.
Ярослав Піхоцький:
– Пошук корисних копалин в районі був проведений ще за часів колишнього Cоюзу. Це пов"язано з будівництвом шахт, житла для гірників та інших приміщень. У 1963ому, ось із цього місця, де озеро, брали сировину на Сокальський цегельний завод. Коли з котловану глину вибрали, перейшли трохи далі у східному напрямку. А тут, на цій площі, організація БУ34, наскільки пам"ятаю, провела земляні роботи, вирівняла, насипала береги, як бачимо, заасфальтувала дно та відкоси, вистелила плівкою, згідно з усіма вимогами, і зробила відстійник. Це відпрацьований колишній кар"єр. Сокальський завод хімічного волокна взяв цю територію під свою опіку, а трохи вище висипав тверді відходи, які до цього часу так і не засипані глиною, як би мало бути.
А з другого ставка вода мала повертатися на хімзавод, труби (довжиною у п"ятнадцять кілометрів) проклали вище, але їх там уже немає…
Ярослав Гаврилів:
– 28 травня розпочали роботи по відкачці води з великого відстійника в малий. Мене повідомили про це, і я з жителями села Бояничі приїхав сюди. Запитали працівників, що тут роблять і чи мають на це право. Спочатку не хотіли давати телефонів керівників, потім, як кажуть, все ж таки “змилосердилися”. І, як з’ясувалося, на ці роботи фірма не мала жодних дозволів. Тоді їх припинили. Але пройшов деякий час, знову почали ставити насоси. Коли ж прийшли люди їх одразу сховали. Керівник, відповідальний за все це, казав, що дозволів на відкачування не мають. А тепер проводять земляні роботи на великому шламонакопичувачі. Чи мають вони дозвіл, чи ні, не можу сказати. Але бачимо, що під час проведення робіт, з одного боку порушили дно озера, зруйнували плівку, якою воно застетелене, а також бетонну основу на дні озера. Тобто є небезпека потрапляння цієї води у підземні води. А чим це небезпечно, важко передбачити. Звідси вода може потрапити на пасовища, у криниці мешканців навколишніх сіл. Якщо так станеться (не дай, Боже!), матимемо екологічну катастрофу великого масштабу.
Василь Панченко:
– Ці роботи розпочали ще рік тому, в 2011ому. До Савчинської сільської ради звернулася дніпропетровська фірма "Еко Пром Груп" з пропозицією надати їм це озеро в оренду. Ми пояснили, що погоджень не даємо, адже озеро знаходиться за межами населеного пункту, тому це прерогатива райдержадмінстрації. Відтоді ми їх не бачили. Цьогоріч фірма, але вже з іншою назвою "Пром Інвест Капітал" знову звернулася з такою ж пропозицією. Сільська рада відмовила. Вони сказали: хоча б що небудь, але напишіть. Їм відповіли: "Нічого не даємо й не пишемо". Те питання розглянули на комісії сільської ради, сесії ніяких погоджень і рішень не видавали. Тоді почули у відповідь, що вони все вирішуватимуть на рівні Сокаля і Києва. Представники цієї фірми вели себе войовничо, говорячи, що їм все можна. Але під тиском громад Савчинської і Опільської сільських рад все ж таки пішли на переговори. Що найбільше турбує нині? Фірма діє, як рейдер. Чому? Оця споруда має власника підприємця Бучака. Але ось там, де прорили дорогу, вони не мали права цього робити, бо сама будівля має відвід до десяти метрів. Риють, практично, п"ятдесят метрів. Мали укласти договір, взяти погодження. Вивозять глину за межі кар"єру, знову ж без погоджень. Хочуть воду спускати на територію, яку орендує цегельний завод також нема на це дозволу. У цегельного заводу й без цього проблеми… Ніхто нікого не слухає, а робить своє. Під тиском громади, засобів масової інформації, депутатів усіх рівнів, райдержадміністрації, переговори продовжуються. Але бачите самі шламонакопичувач, то екологічне лихо, заберуть його з технологічним порушенням ще більше екологічне лихо. Забрати потрібно, але цивілізовано, чітко, без збитків ні для природи, ні для людей. Потрібно враховувати, що поруч кордон, а це втрата інвестиційної привабливості. Якщо тільки станеться якась біда, забудемо про цю територію на дуже-дуже багато років.
…Цього дня працювала техніка, вантажили землю на дві машини, "прорубуючи" дорогу, по якій проведуть трубопровід (через відповідну дистанцію на ньому будуть три фільтри), і перекачуватимуть її у нижній яр. Про це сказав директор екологічного департаменту ТзОВ "Пром Інвест Капітал" Тарас Сафонов, якого ми тут застали. І далі прокоментував ситуацію, що склалася:
– 24 травня наше підприємство розпочало попередні роботи по утилізації шламонакопичувача, згідно з договором із його власником Богданом Бучаком. Для того, щоби випомпувати воду, у Дніпропетровському хімічнотехнологічному інституті (науководослідницька частина) розробляється повністю проект фільтрації води для того, щоб забрати ту частину, яка отруйна, хоча її тут немає. Тобто забирати будемо фосфати через фільтри (фірмові, хороші поставимо), на 500 тисяч тонн, щоб відразу перекачати. Вода буде питтєва.
Документи на ці роботи маємо. Санепідемстанції (Сокальська і Львівська) не заперечують. Міністерство екології також не заперечує, бо ми надаємо проект. Шлами перевозитимемо герметичними машинами (тридцятитонними самоскидами) у Кременчук, а також у Дніпропетровську область, на хімпідприємство, де його будуть використовувати для виробництва утильбордюрів, дорожньої плитки. Метали 117 міліграмів на один кілограм заліза. За рахунок цього матеріал можна фарбувати і випускати кольорову плитку. Роботи плануємо виконувати від півроку до восьми місяців. Якби нам не заважали і "не влаштовували концерти", уже давно усе зробили б і почали вивозити.
Після того, як заберемо шлами, проведемо дезактивацію, привеземо спеціальний грунт, запустимо рибу. Ці звалища також потрібно дезактивувати. Тут ми плануємо зробити зону відпочинку.
– А чи не буде так, що заберете шлами, все кинете, забудете?
– Це брехня, ми такого ніколи не робимо, підсумував Т. Сафонов і надав декілька документів.
Зокрема, у Договорі купівлі-продажу нежитлових будівель від 26 вересня 2006 року, записано, що Продавець (ДП "Каскад" ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" в особі арбітражного керуючого Дендериса Івана Євгеновича) продав, а Покупець (Бучак Богдан Григорович, львів’янин) купив нежитлові будівлі, а саме: цегляну насосну освітлення стоків, поз. 1, загальною площею 74,9 кв. м; споруду (шлаконакопичувач), поз 2, що знаходяться по вул. Данила Галицького, буд. 10А (десять "А") в с. Гута, Сокальського району Львівської області, Україна і, які належать продавцю на праві приватної власності. У розділі 8 "Ризик випадкової загибелі об’єкта" читаємо, що "Ризик випадкової загибелі або випадкового псування об’єкта несе Покупець з моменту переходу до нього права власності". А у розділі 12 "Додаткові вимоги" є такі слова: "Земельна ділянка, на якій розміщений об’єкт продажу, не приватизована і не є об’єктом цього договору".
ТзОВ "Пром Інвест Капітал" уклав з гр. Б. Бучаком договір 11 травня 2012 року (щоправда, нотаріально не завірений, а у Договорі купівлі-продажу, у підпункті 10.2 читаємо: "Усі зміни та доповнення до Договору здійснюються тільки у письмовій формі з наступним посвідченням таких змін та доповнень в органах нотаріату), де записано, що Замовник (п. Бучак) доручає, а Виконавець (ТзОВ "Пром Інвест Капітал") бере на себе виконання робіт, пов"язаних з промисловою розробкою, транспортуванням та утилізацією промислових відходів, далі відходи, що знаходяться в шламонакопичувачі, що належить Замовнику на правах приватної власності, та за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Гута, вул. Д. Галицького, 11". (Чомусь тут стоїть цифра "11", а не "10А". Помилка при друкуванні чи..?).
У листі ДЗ "Сокальська районна санітарноепідеміологічна станція" від 12 липня 2012 року за №1039/01 написано наступне: ДЗ "Сокальська районна санітарноепідеміологічна станція" позитивно оцінює вивезення та утилізацію залізоцинквмістимого шламу за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Гута, вул. Д. Галицького 10А". (А чому б не дописати: " З дотриманням усіх вимог природоохоронного законодавства”?). З обласної санепідеміологічної служби документів нам не надали, хоча сказано вище, що дозвіл є.
І ще один документ, наданий нам, процитуємо. Це Протокол №88 дослідження води поверхневих водоймищ і стічних вод від 15 червня 2012 року, виданий відокремленим підрозділом "Управління "Західвуглепромсанекологія" державного підприємства "Львіввугілля" (місце взяття проби ставокутримувач с. Савчин). Висновок лікаря: проба поверхневої води по досліджених показниках не відповідає вимогам СаННіНу №463088: значення рН перевищує допустиме в 1,25 р.; сухий залишок в 4,15 р.; вміст сульфатів в 3,15 р.; фосфатів в 2,17 р.". (Тут, щоправда, чомусь фігурує с. Савчин, а не Гута?).
Все це добре… Листи, довідки завжди можна зібрати, але як бути з громадами сіл? Чому їх у доступній формі не поінформувати про роботи від "а" до "я", не надати необхідні документи? Громада повинна знати все, адже стільки років шламонакопичувач нікого не тривожив, а сьогодні кожен думає, чи не обернеться він лихом для жителів навколишніх сіл та чи не буде завдано збитків природі?
До речі, напевно, потрібен і дозвіл ВАТ "Сокальське заводоуправління будівельних матеріалів", яке має ліцензію (видана Держкомгеологією) на експлуатацію родовища корисних копалин до 2016 року. А ще необхідний проект виконання робіт, як і проект розробки шламонакопичувача, погоджений у Міністерстві екології. Адже це роботи підвищеної небезпеки.
На Бояницькому шламонакопичувачі неодноразово бували керівники районної ради Ігор Дацюк, Володимир Чуб. Районна рада по "гарячих" слідах звернулася до правоохоронних органів. Але, як бачимо, роботи тривають… Пройшло уже трохи часу. Відповіді немає. Хоча у попередній публікації (№30), правоохоронці заявляли, що також знайомі з ситуацією, але не можуть нічого вдіяти, бо техніка на час приїзду стоїть, не працює, тому немає законних підстав для її арешту. Напрошується питання: можливо саме тоді й приїжджають, коли техніка не задіяна. Бо ми побачили, як вона працює на повну потужність. Ось тут потрібне бажання!
Тому ще одне звернення районна рада адресувала народному депутату України Степану Курпілю. Ось як народний обранець прокоментував ситуацію:
– Знаю про проблему громад Савчинської та Опільської сільських рад. Скерував депутатські запити в Генеральну прокуратуру України, правоохоронні та природоохоронні органи. Треба уникнути екологічної катастрофи, бо, як мені розповідають, справді, роботи ведуться без належної технічної документації, з порушенням. І це може загрожувати регіону екологічною катастрофою. Цього допустити не можна. Вже не кажу про те, що намагаються просто вивести коштовну сировину, яка мала б належати громаді Сокальщини. І якщо вона дуже цінна, а мені сказали, що там багато цинку, то, принаймні, Сокальщина мала би з того мати якийсь серйозний зиск. А не просто так, забрали, поїхали, з кимось там домовилися, комусь там в кишеню щось запхали, і до побачення. А вам залишимо екологічні проблеми. Так не буде!
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.