40-річна Оксана з Лиману, що на Донеччині, пережила справжнє пекло: росіяни вбили її чоловіка на очах у 13-річного сина, який сам невдовзі помер в лікарні від отриманих травм. Саму ж жінку з масивними ранами медикам ледь вдалося врятувати.
Усе сталось на Великдень. Тоді на подвір’ї їх було четверо: Оксана з чоловіком, сином та бабусею. На вулиці було тихо, жодних повітряних тривог, аж раптом прилетіла ракета. Оксану вибуховою хвилею відкинуло вбік. Пам’ятає лише крики дитини. Чоловік загинув одразу. Поранених – Оксану та внука, бабуся з осколком в шиї перенесла до погребу. Там вони три години чекали на рятувальників, стікаючи кров’ю – синові осколок потрапив прямо біля серця, в Оксани численні травми тіла. Врешті, рятувальникам вдалося вивезти жінок та хлопця з місця обстрілу.
Оксану повезли до лікарні в Краматорську, а сина з бабусею – у Слов’янськ. Там онука намагались врятувати в реанімації, а бабусі видалили осколок. Стан Оксани був важкий: травми грудної клітки та сильні поранення кінцівок. Найбільше постраждала ліва рука. Жінку одразу прооперували: зупинили внутрішню кровотечу черевної порожнини та зашили масивні рани. Про те, що її сина вже немає, Оксана дізналася на 3-й день після прощання з ним. Каже, увесь цей час відчувала, що щось не так – материнське серце розривалось.
З Краматорська Оксану перевезли до Дніпра, а далі транспортували до Львова. Тут над порятунком руки жінки працювали десятеро лікарів з І хірургічного відділення Центру хірургії, а також травматології та ортопедії Центру травми Першого ТМО. Спеціалісти провели шість операцій, під час яких закривали дефекти мʼяких тканин, пересаджували шкіру та, зокрема, зробили складну пластичну операцію з переміщення частини м’яких тканин передпліччя у зону пораненого ліктя.
Попереду в жінки – тривала реабілітація, аби відновити функціональність руки.