29-річний боєць батальйону «Вовки Да Вінчі» Василь Гриценко, який втратив на війні ногу, дивує своїм стрімким відновленням фізичних терапевтів та надихає інших пацієнтів Національного реабілітаційного центру НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) перемагати свої травми.
Василь Гриценко – із селища Іванків, що на Київщині, є одним із засновників молодіжного патріотичного руху «Гонор». Щойно почалася велика війна і ворог ступив на київську землю, Василь разом з іншими активістами руху одразу долучилися до захисту країни, і згодом стали бійцями однойменної штурмової роти у складі батальйону «Вовки Да Вінчі», що нині носить ім’я загиблого комбата Дмитра Коцюбайла.
Разом із «вовками» Василь за понад рік пройшов майже всю лінію фронту. Де тільки не воював. Поранення отримав на Куп’янському напрямку в липні 2023 року. Того дня бійці «Гонору» робили те, що і завжди – штурмували позиції росіян. Однак потрапили у засідку. Зав’язався щільний і тривалий стрілецький бій.
Василя підстрелили. Куля потрапила у ліву ногу. Наші бійці довго тримали кругову оборону і через це не могли вчасно евакуювати Василя. Воїн пробув із накладеним турнікетом 3,5 години. Евакуювала Василя керівниця медичної служби «УЛЬФ» Аліна Михайлова.
«Коли я побачив Аліну, в мене з’явилось друге дихання. Я зрозумів, що я в хороших руках, і що мені точно врятують життя», – розповідає Василь.
Дорогою до стабілізаційного пункту Аліна з екіпажем влили Василю пів літра крові. Йому змогли врятувати життя. Утім ногу, на якій надто довго пробув турнікет, харківські лікарі змушені були ампутувати.
Після кількох місяців лікування вже на реабілітацію та протезування захисника скерували до Львова, у центр НЕЗЛАМНІ. Тут Василь тричі на день займається з фізичним терапевтом. Не пропускає жодного заняття і просить тренувати його ще й додатково. І це при тому, що спершу він пересувався на кріслі колісному та остерігався рухатись навіть на милицях. Аби перемогти себе, Василю знадобилося лише три дні. І вже зовсім скоро, попри високий рівень ампутації, він не просто опанував координацію та впевнено стояв на одній нозі, а й боксував – щодня просто у реабілітаційній залі.
Своїми блискавичними успіхами Василь дивує спеціалістів з реабілітації та підписників у соцмережах. Але найголовніше, що його досягнення мотивують інших воїнів з ампутаціями перемагати свої травми.
Боєць уже отримав у центрі НЕЗЛАМНІ свій постійний протез та опанував ходьбу. Нині він мріє взяти сина за руку та піднятися з ним сходами. Василь разом із протезистами шукає нові технологічні рішення для максимальної функціональності своєї штучної кінцівки. А ще він скучив за своїми «Вовками Да Вінчі». Ті ж стежать за успіхами побратима та неабияк їм тішаться. За словами Аліни Михайлової, Василь є живим свідченням волі, витривалості та загартованості українців.
Фото та відеоматеріали для ЗМІ: https://fex.net/uk/s/p2rttal
Довідка
Національний реабілітаційний центр НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) – це унікальне місце, де дорослі та діти, які постраждали від війни, отримують комплексну кваліфіковану медичну допомогу. Це реконструктивна хірургія, ортопедія і роботичне протезування. Постраждалим не лише встановлюють протези, тут їх виготовляють. Також у центрі займаються фізичною, психологічною та психосоціальною реабілітацією постраждалих військових та цивільних. Мета центру – аби люди з воєнними травмами не мусили їхати на лікування за кордон, а рятувати, протезувати, реабілітувати їх можна було в Україні.
Сайт проєкту: https://unbroken.org.ua/