Головна / Згадаємо, як це було / Коли керівник не дуже добрий

Коли керівник не дуже добрий

Жив-був собі один керівник, якого, як за звичай, не дуже любили підлеглі. Був він керівник, як керівник – не дуже добрий, не надто злісний… І була в нього «каста вірних пажів», котрі повсякчасно розсипались в компліментах і реверансах будьякому босу, – словом, охоче лили йому у вуха «єлей», а за це отримували «дивіденди» у вигляді кар’єрного зростання і «теплого місця» біля (пробачте за тавтологію) «філейного» місця керівника. Насправді ж ця «каста» була «п’ятою колоною», котра тільки й вичікувала свого часу. Далі все склалось, як в іншій казці – про лева: – як тільки лев постарів і у нього випали зуби, – гієни, які досі прислуговували йому, напали та й роздерли. І в нашій казці за першої-ліпшої нагоди, зігріті й змужнілі біля вказаного вище місця «вірні пажі», почулися в силі і «турнули» свого повелителя. Керівник не привик, що з ним «великим» так поводяться, то ж почав збирати «вірну рать», щоб кинутись у бій. Та швидко усвідомив, що вся його влада трималась на гострих зубах (допоки вони були), а «вірні пажі» вірні – доки ти їм потрібний… Можливо він зрозумів, що кожний у цьому житті отримує врешті те, на що заслужив.

Інша група, яка свого часу «побила горщики» з тим керівником й не змогла потрапити до «обраних», так сказати, не витримала конкуренції, найбільше недолюблювали того керівника. Тому з великим ентузіазмом вирішили надолужити прогаяне і потрапити у «вірні пажі» вже до нової влади. Вони радо вскочили в потяг, який мав завести їх у світле майбутнє. Звичайно ж були там і порядні люди, котрі не хотіли брати участь у тій вакханалії, та їх, як це, на жаль, завжди буває, була меншість. Більшість же, як у відомому фільмі, обзавелася шапками на два боки і тримала ніс за вітром, щоб діяти, так сказати, залежно від ситуації… А коли вона врешті вималювалась, все почало ставати на свої місця по старій, аж заяложеній схемі: всесильне керівництво, «вірні пажі»…

І знову… А що буде далі, залежить від того, чи навчить когось чогось ця казочка.

Галина АДАМЧУК, м. Сокаль.

 

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

19 − 16 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!