З пітьми забуття виринає історична правда про нашу Україну, про народ. Історичну долю має і Сокальщина, вона непроста, терниста. Але то доля нашої Батьківщини. А її ми любимо, як твердить латинське прислів"я, не за те, що вона велика, а тому, що наша.
Ще в середині дев"яностих років у Богдана Нечая та його однодумців виник задум віддати шану полеглим, замордованим, тим, які боролися і вмерли за Україну. А зробили це, зібравши матеріал про мешканців Сокальщини, опублікувавши дані в Книзі пам"яті. І їм це вдалося зробити. Книга вже видана. А цьому передувала велика, скурпульозна і, на перший погляд, невидима робота.
Довелося працювати в архівах, проте частина особових справ потонула десь в "лабораторіях" опричників МВД і МГБ. Члени редколегії книжки йшли до людей і записували епізоди з життя, що закарбувалися у їх пам"яті.
І нині маємо ужинок. У книзі "Сокальщина. Книга пам"яті України. 19141990" опубліковані поіменні списки загиблих і репресованих учасників національновизвольних змагань Сокальщини та невинних жертв тоталітарних окупаційних режимів й проаналізовано на основі документальних матеріалів та свідчень очевидців ті затрати, які понесла Сокальщина в боротьбі за незалежність України. Саме це видання то данина пам"яті тим, хто віддав своє життя в легіоні Українських Січових стрільців, Українській Галицькій Армії, рядах Червоної Армії і дивізії "Галичина", у лавах Української Повстанської Армії й українського підпілля ОУН, всім репресованим членам, симпатикам ОУНУПА та невинним жертвам окупантів.
Як творилася ця книга, розповідають редактор та упорядник видання Богдан НЕЧАЙ та співголова редакційної колегії Олег СОЛОДЯК.
Богдан НЕЧАЙ:
Ще у 1995 році розпочалася підготовка до видання Книги пам’яті Сокальщини. Тоді до збору інформації про загиблих і репресованих учасників національновизвольних змагань та невинних жертв репресій окупаційних режимів залучили місцеві ради, працівників культури і освіти, активістів громадських організацій району (”За Україну!”, НРУ, “Наша Україна”, Союз українок, Спілка політв’язнів, Сокальська станиця Братства вояків УПА). Майже 200 осіб взяли участь у зборі інформації.
Записували імена загиблих і репресованих, які народилися або проживали в той час на Сокальщині, на основі спогадів і переказів учасників і свідків тих трагічних подій.
У 1995 році закінчили збір інформації про полеглих, померлих від ран і пропавших безвісти бійців Червоної Армії. Уточнені і доповнені даними з архіву Червоної Армії, поіменні списки загиблих бійців Червоної Армії були опубліковані у 1995 році редколегією Книги пам’яті України Львівської області.
З різних причин робота зі складанням Поіменних списків українців жертв окупаційних режимів призупинилася у 1997 році. Через десять років, у 2007му, на сесії Сокальської районної ради депутати затвердили "Програму духовного і культурного розвитку Сокальщини на 20072010 роки", де одним з пунктів було записано про видання Книги пам"яті. Отож робота над цим виданням відновилась у 2008 році. Необхідно було зібрати інформацію про полеглих і репресованих в більше, ніж у 50 населених пунктах Сокальщини, з яких не поступила інформація (це знищені і невідновлені села, м. Червоноград, села, які відійшли до Польщі та деякі села західної частини Сокальського району).
Під час роботи виникали великі труднощі через те, що, поперше, українське населення знищених і невідновлених сіл та сіл і міст Сокальського Закерзоння розсіялося по Україні, Росії, Польщі, Німеччині, США, Канаді і лише незначна частина переселенців повернулася в Сокальський район, подруге, зібрана інформація не підтверджувалася архівними документами.
Для доповнення і уточнення Поіменних списків потрібно було провести пошук жителів виселених сіл, вивчити архівні джерела. Редакція звернулася через газети "Голос знад Бугу", "Сокальщина" до родичів та односельчан загиблих і репресованих з проханням надати інформацію про осіб, які загинули або були репресовані, надсилати світлини і документи. Крім того, для уточнення і доповнення Поіменних списків, використано архівні матеріали: СБУ у Львівській області, допомогла нам до них "дістатися" депутат обласної ради Марія Христинич, а також Комісії з реабілітації Сокальської районної ради, Державного архіву Львівської області, Державного архіву Радянської Армії в Подольську, Редколегії Книги пам’яті України Львівської області, Українського архіву у Варшаві, зібраного Євгеном Місилом та основні літературні джерела: Літопис Червоної Калини, багатотомний Літопис УПА, книги "Надбужанщина", "Закерзоння", Акція "Вісла", історикокраєзнавчі видання міст і сіл Сокальщини, книги з історії УГА, Українських Січових стрільців, ОУН і УПА.
Зведені Поіменні списки полеглих і репресованих українців складені за хронологією історичних подій у чотирьох розділах по населених пунктах Сокальщини (села і міста Сокальського району, м. Червоноград, знищені і невідновлені села Сокальського повіту, і села, які відійшли до Польщі).
Особливо редакція щиро вдячна за допомогу у виданні цієї книги голові Сокальської районної ради Олегу Солодяку, котрий був натхненником цієї справи, душею і серцем, за неї вболівав, заступнику голови редколегії Марії Христинич. А також всій редколегії цього видання. Вдячні й добровільним помічникам В. Фенчин, Г. Яремку, К. Панчишин, В. Хомі, В. Филипчуку, С. Прокулевичу, Б. Лозі (Польща).
За жертовну безкорисливу працю під час підготовки матеріалів до видання Книги пам’яті висловлюємо особливу вдячність голові Сокальського міського осередку Союзу українок Н. Мельник, С. Ярош, членкиням Сокальського осередку Союзу українок: С. Баранюк, Л. Ващук, Т. Гнідець, Т. Золотоверховій, М. Мартинюк, Я. Іванець, М. Ковальчук, М. Прокопчук, М. Петрині, а також громадським активістам, котрі робили комп"ютерний набір: О. Юзьвяк, М. Нечай, В. Олексі та коректору Г. Парацій. Велика дяка депутатам Сокальської районної ради за фінансування видання книги "Сокальщина. Книга пам’яті України 19141990", а також всім спонсорам, їх прізвища опубліковані на сторінках книги, які своїми пожертвуваннями сприяли її виданню.
Олег СОЛОДЯК:
Роман Іваничук написав, що "тільки історична пам"ять може врятувати націю від загибелі". Отож, аби того не сталося, ми робили все можливе, аби видати цю Книгу пам"яті. Але, якби за справу не взявся депутат районної ради Богдан Нечай, то не знати, чи ми сьогодні тримали б у руках цю книгу. А згодом до нього безкорисливо долучилось чимало мешканців Сокальщини. Я бачив, як Богдан Миколайович радів кожному знайденому прізвищу, кожній світлині, бачив як жертовно працювали союзянки, вже старші за віком, але ніхто про це не думав, бо робили добру і дуже потрібну для нас сущих і наступних поколінь, справу. Ми відновлювали історичну пам"ять й історичну справедливість. Наше видання унікальне, хоча, можливо не без протиріч. Звичайно, і не без похибок. Але ми сподіваємось, що завдяки читачам, ці неточності будуть виправлені, а Книга пам"яті доповнена. Бо ж пам"ять людська не вмирає. Ця книга поповнить бібліотеки міст і сіл, шкіл, її матимуть змогу прочитати у державних установах, церковних громадах. Вона буде корисною для усіх, хто хоче знати про історію нашого краю.
Записала Оксана ПРОЦЬ.
Фото автора.