Home / З життя господарника / ГАЛИЧХУТРО подарувало селянам промінь надії

ГАЛИЧХУТРО подарувало селянам промінь надії

У полі достигають хліба. В Лучицькому відділенні ТзОВ «Галичхутро», яке успішно функціонує уже шість років, живуть турботою про жнива. Хоча тільки вчора ще заготовляли корми для тварин на зиму, проводили хімічне прополювання цукрових буряків проти бур'янів та хвороб. На току з’явилася «гора» золотистого зерна з нового врожаю. Це зібрали озимий ячмінь. Достигають ріпак та озима пшениця. І з дня на день комбайни вийдуть у поле.

Контора відділення ТзОВ – на тракторній бригаді, у колишній кімнаті з техніки безпеки, де застала начальника відділення Михайла Кондратюка, агронома по захисту рослин Андрія Остапика, бухгалтера та обліковця.

Начальник відділення, незважаючи на зайнятість, мав їхати в поле, та залюбки погодився зі мною поговорити. Як з’ясувалося, Михайло Кондратюк уже багато років працює у місцевому господарстві й знає всі ази ефективного ведення господарки. Спершу працював у колгоспі за фахом, агрономом, потім бригадиром, начальником загону, згодом – головним інженером, економістом, а з 2008 року очолює дільницю. Знає кожну ділянку роботи і за потреби охоче допомагає порадою головним спеціалістам, деколи навіть сам стає за верстат, щоб виготовити втулку чи щось врізати, допомогти механізатору з ремонтом трактора. За це його поважають працівники відділення.

Жителі Лучиць та Шарпанців нині неохоче згадують період розпаювання місцевого господарства ТзОВ «Промінь», яке стало правонаступником колгоспу ім. Кузнецова, а потім селянської спілки «Промінь».

Кажуть, що тоді пережили найгірші часи, бо господарка занепадала, боляче було дивитися на поля, які заростали бур’янами та чагарниками. Спорожніли й стайні, бо худобу пустили під ніж. На фермі не було ні труби, ні жолоба, ні корита. Все, що було з металу, винесли… Люди втратили роботу, а з часом і надію, що життя зміниться на краще. І якби не Василь Муха, директор ТзОВ «Галичхутро», який у січні 2007 року не побоявся очолити збанкрутіле підприємство, то мабуть, Лучиці і Шарпанці чекало б те саме, що ми спостерігали у багатьох інших селах. А так збереглася господарка, приміщення.

– Почали з відновлення тваринницької ферми, – каже Михайло Кондратюк. – Зробили реконструкцію двох корівників: встановили транспортери, молокопровід, доїльну установку. Завезли 30 корів зі с. Лещатів. Потім докупили ще. Працювали над оновленням стада: малопродуктивних вибраковували на бойню, телиць тримали. Нині вже налічуємо 300 голів ВРХ, з них – 130 дійних корів. Щодобові надої від корови становлять 10-11 кілограмів. Уже другий рік худобу утримують без випасання, і це вигідно, бо корови дають більше молока. На відгодівлі середньодобові прирости – 450 кг за добу. В цьому році уже заклали 620 тонн сінажу й 40 тонн сіна. Залишився ще другий укіс. На фермі працює 17 осіб, з них – сім доярок, є завідувач ферми і ветлікар.

ТзОВ «Галичхутро» дбає і про оновлення тракторно-механізованого парку. Адже у спадок від ТзОВ «Промінь» залишилося два трактори МТЗ-150, яким переобладнали двигуни, й ПЭА-1А «Карпатець». За цей час парк суттєво поновили. Придбали трактор «Нью Холланд» з сівалкою, комбайн «Дон», комплекс «Білорусь» УЕС-2-250. У цьому році купили три нових МТЗ-82 й багато причіпного сучасного інвентаря. Нині налічується 12 одиниць техніки. Цього вистачає для обробітку земельних угідь. ТзОВ «Галичхутро» здійснює виробничу діяльність на 1691 гектарі ріллі, яку орендує в селян з Лучиць та Шарпанців. Займаються вирощуванням цукрових буряків, зернових та кормових культур. Зерном годують норки, ВРХ і свині. Продають ріпак, сою, цукрові буряки.

Цьогоріч у господарстві посіяли 180 га ріпаку, 528 га озимої пшениці, 70 га озимого ячменю, 60 га цукрових буряків, 90 га ярого ячменю, 180 га пшениці, 34 га вівса, 24 га гороху, 20 га гречки, 20 га викосуміші на зерно, 102 га сої, 140 га кукурудзи на зерно й 109 га на зелений корм для тварин і великої рогатої худоби. Тут дотримуються ефективних методів обробітку ґрунту. Щороку поновлюють сортонасіння. І це дає свою віддачу. Мають ранньо-, середньо- і пізньостиглі сорти, щоб збирати врожай поступово. У цьому році придбали такі сорти: «Фаворитка», «Новокиївська», «Лупус». Є ще й «Актор», який себе добре зарекомендував у попередні роки. Агроном по захисту рослин, молодий спеціаліст Андрій Остапик, який тут працює лише другий рік, пильнує, щоб поля були вчасно оброблені, обстежені, підживлені.

…В цей день у ТзОВ «Галичхутро» готувалися збирати озимий ріпак, яким зайнято 130 гектарів. Та перш, ніж вивести комбайни в поле, начальник відділення Михайло Кондратюк та агроном по захисту рослин Андрій Остапик поїхали оглянути ріпак. Він виявився ще недостатньо стиглим, як і пшениця.

Золотий лан переливався на сонці, вселяв надію, що цього року врожай пшениці буде кращим, аніж торік.

«Посіви хороші, але сувора зима далася взнаки: озимина не має багато репродуктивних стебел. Є лише 5-6, що дещо відіб’ється на врожаї», – пояснив агроном Андрій Остапик.

– У нас дерново-підзолисті грунти, тож врожайність трохи нижча, ніж на чорноземах, – додає Михайло Кондратюк. – Ми уже зібрали 7 га ячменю, намолотили 23 тонни зерна. У доброму стані й пшениця, кукурудза, цукрові буряки…

Глянеш на доглянуті поля і не віриться, що ще декілька років тому на цих землях ріс тільки бур’ян, чагарники. Завдяки дбайливим господарям сьогодні вони вже приносять прибуток. Яким він буде цього року, почнуть підраховувати після збору врожаю. Селяни обох сіл задоволені: віддали землю у надійні руки. ТзОВ «Галичхутро» допомагає пайовикам орати городи, культивувати й збирати врожай, виплачує дивіденди за паї. Проте нелегко довелося Василю Мусі, аби здолати труднощі періоду реформування сільського господарства.

– Землі облогували 10 років, тому, перш, ніж щось на них посіяти, довелося боротися з пирієм та корчувати чагарники, – розповідає начальник відділення Михайло Кондратюк. – Ми відновили площі і нині ті рясно колосяться хлібами. ТзОВ «Галичхутро» в цьому році хоче ще добирати в оренду землі у Боб’ятинській та Смиківській сільських радах та сусідніх селах Волинської області.

– За шість років господарство економічно зміцніло, – продовжує мій співрозмовник. – Нині нарощуємо виробництво і отримуємо прибутки як у рослинництві, так і в тваринництві. Хоча господарити нелегко. Нема належного ринку збуту та затверджених цін на сільськогосподарську продукцію. Зате міндобрива, гербіциди, пестициди, пально-мастильні матеріали все дорожчають.

Ще здалеку видно зерноочисний комплекс та піднавіси на току. Тут все готове, щоб прийняти зерно з поля. Адже сонячний день у період жнив – на вагу золота. На тракторній бригаді стоять у ряд комбайни й трактори, збоку – сільськогосподарський інвентар. У майстерні працівники ремонтують техніку.

Біля комбайнів побачила механізаторів – Петра Мамчука й Олександра Шпиля, які оглядали техніку, бо готувалися до виходу в поле. Вони – досвідчені працівники, які багато років працюють на жнивах. Зокрема, пан Петро працює на комбайні понад 20 років. Немає такого виду техніки, на якому він не зміг би працювати. І сіяч, і збирач, і орач. Лише уявіть, на «Доні» впродовж жнив збирав 300 га збіжжя й намолочував понад 8 тисяч центнерів зерна. Колись на комбайні на жнивах працювало двоє комбайнерів, а зараз лише один, що збільшило відповідальність за підготовку техніки. Механізатор каже, що тепер значно краща техніка, на якій працювати одне задоволення. Трудиться чоловік і на навантажувачі, а як треба, то й на Т-150 і на К-700 («Кіровці»). Стверджує, що минуле і теперішнє сільського господарства, наче небо і земля. У колгоспі було зовсім інше ставлення до праці, тому й крутилися один за одним, аби день минув. Тепер кожен працює на себе, а тому ставиться сумлінно до своїх обов'язків. Його колега по роботі Олександр Шпиль з Шарпанців працює на тракторі «Білорусь»: і силос косить, і зерно молотить. Вчора він косив сінаж, а нині вже – ячмінь. Після зернових настане пора гречки, сої та кукурудзи.

Механізатори кажуть, що їм видають спецодяг, засоби захисту, вчасно виплачують заробітну плату. У господарстві є необхідна техніка для обробітку грунту, потрібний лише високопотужний трактор «Джон Дір», щоб не було затримки за оранкою.

В Лучицькому відділені працює 9 механізаторів. Наймолодший з них – Роман Шаліга, який нещодавно закінчив курси трактористів. Хлопець за сумісництвом – й електрогазозварювальник. Його ми застали за роботою в полі: косив конюшину на корм для худоби. Працівники господарства задоволені, бо мають роботу. Не треба шукати заробітків десь на чужині.

Те ж саме почула від Лучицького сільського голови Володимира Черечіна, який зазначив, що ТзОВ «Галичхутро» орендує у селян 1691 га землі і вчасно сплачує орендну плату. До того ж багато жителів Лучиць та Шарпанців трудяться чи на фермі, чи в полі. Василь Петрович матеріально допомагає сільським освітнім закладам, підсипає дороги, які в аварійному стані, а взимку розчищає їх від снігових заметів. Другий рік поспіль, взимку, техніка ТзОВ визволяла зі снігового «полону» дорогу, яка сполучає їх населені пункти з районним центром, та виїзд на Волинь.

– З усіма проблемами, які виникають в селах Лучиці та Шарпанці, найперше звертаємося до ТзОВ «Галичхутро», – говорить Володимир Черечін. – Жодного прохання сільської ради Василь Муха не залишає без уваги, бо дбає про людей, які працюють на Лучицькій дільниці, сприяє розвитку інфраструктури трьох сіл. Він добрий господар, який дбає про господарку, розширює її.

Сільському голові хочеться, щоб село розквітало, щоб люди почувалися комфортно, їздили хорошими дорогами, облаштовували свої помешкання та обійстя.

У кожного господаря свої проблеми, є вони й у ТзОВ «Галичхутро». Головні спеціалісти з сумом зауважують, що селянам нині бракує стабільності у державі. Хочеться господарювати планово, щоб знати, яка продукція буде затребувана. Нині ж все залежить від ринку. А працювати завжди треба, бо земля потребує гарної погоди, доброго насіння та працьовитих рук. Одна з причин, які не дозволяють ефективно трудитися на землі, каже начальник відділення, є те, що ціни на дизпальне, мінеральні добрива, засоби захисту та сільгосптехніку значно завищені, а на зерно, молоко та м’ясо дещо занижені. Бо ж не може бути, щоб літр води коштував більше, ніж літр молока. Втім директор ТзОВ «Галичхутро» з оптимізмом дивиться у завтра, бо якщо є мета, добрі спеціалісти і можливості, – чому б не зробити щось добре для людей.

…У народі кажуть, щоб досягти мети, потрібно, насамперед, йти вперед. І це успішно роблять працівники Лучицького відділення ТзОВ «Галичхутро». Тут помітний поступальний рух у всьому. Є вкладення коштів і покращення технології, як у рослинництві, так і в тваринництві, нарощують виробництво сільськогосподарської продукції, реконструюють тваринницькі ферми. За п’ять років тут уже звикли долати труднощі. А в сільському господарстві ніколи легко не буває.

Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Фермерське господарство “Дзвін” успішно функціонує уже майже 20 років на Сокальщині

Фермера Оксану Сало (на фото) з ...