Коли зустрічаються колишні випускники навчальних закладів, це завжди свято. Свято молодості, душі. Це сльози і спогади. Радість і печаль. Все переплелося, як у житті. Нині наймолодшим випускникам Сокальського педучилища минуло сімдесят, а найстаршим – далеко за вісімдесят. Та все ж вони зібралися, аби ще раз побачитись, обійняти один одного, пригадати свою весну. Бо кожної зустрічі їх меншає, відходить у вирій журавлиний клин викладачів, випускників Сокальського педучилища. Тому й ті, що мають здоров’я і мож ливість – приходять. Цього разу їх зібралося тридцять. А зустріч могла й не відбутися, як би не настирливість професора Кременецького гуманітарного інституту Григорія Возняка, котрого підтримав його товариш по педучилищу Мар’ян Огінський. Організаційні моменти на свої плечі взяли Ніна Калиновська та Єлизавета Цар.
Через те, що приміщення Сокальської санаторної школи, де колись розміщалось педучилище, ремонтували, сивочолі випускники зібралися на подвір’ї. Зробили світлини. І з доброї ласки і гостинності Сокальського міського голови Богдана Зарічного зібралися у стінах сесійної зали Сокальської міської ради. Щоправда, не оминули пам’ятників наших видатних українців Тараса Шевченка та Євгена Петрушевича, занесли квіти і зробили світлини на згадку. А у сесійній залі хвилиною мовчання пом’янули своїх товаришів, викладачів, які відійшли у вічність та мовили «Отче наш» разом з ансамблем Сокальського осередку Союзу українок «Бе региня», котрий згодом подарував присутнім віночок українcьких пісень. Запросила своїх посестер, теж учасниця цього ансамблю, Любов Ващук. Колишні випускники педучилища були розчулені, почувши пісні своєї молодості у такому гарному виконанні.
Ведуча Єлизавета Цар запрошувала до слова колишніх випускників, а також гостей зустрічі. До присутніх звернулися народний депутат України Володимир В’язівський, колишні випускники Сава Бобко, Григорій Воз няк, Ганна Ковалевська, Мар’ян Огінський, Валентина Фенчин, котра висловила думку, щоб присвоїти звання Почесного громадяни на Сокаля колишньому випускнику Сокальського педучилища, багатолітньому директо ру Сокальської СШ №3, одному з ініціаторів відновлення Товариства «Просвіта» на по чатку 90 их років, Івану Тимошику. Уважно всі слухали свого вчителя, Зіновія Стоницького, колишнього завуча училища. Хоча йому за дев’яносто, він пригадав багатьох своїх колег, учнів, цілі вчительські династії і наголосив, що Сокальське педучилище відіграло важливу роль в тодішньому політичному і соціальному житті регіону, яке було не лише освітньою установою, кузнею педагогічних кадрів, а й дуже глибоким осередком українства.
Поетичними рядками Богдана Стельмаха вітав присутніх екс-голова районної ради Олег Солодяк.
Колишнім випускникам педучилища було приємно, що з їх альмаматер вийшли професори Григорій Возняк та Петро Мойсак, котрі були присутні на зібранні, а також вчителі з великої літери, відмінники освіти, вчителі методисти.
І хоча офіційна частина зустрічі закінчилася, сивочолі вихованці Сокальського педучилища пообіцяли собі, що знову зустрінуться через рік. А за горнятком чаю вони згадували молоді літа, своїх викладачів, першу любов… Люди осіннього віку поринули у свою весну…
Оксана ПРОЦЬ.