У відпустовий день колишні вихідці Городилович, мешканці з навколишніх сіл і Сокаля урочисто, з іконою Божої Матері Городиловицької ідуть процесією до місця, де колись було мальовниче село Городиловичі. Але у вирі війни і визвольної боротьби українців за свою незалежність, воно перетворилося на згарище. Як розповідають старожили, тут мешкали добрі господарі, які шанували і плекали землю, були закохані у барвисті пахучі луки, шанували городиловицькі старезні дуби. Тут був панський маєток з чудовим парком, де росли дивовижні дерева. А вода у студнях – наче з цілющого джерела. Ця перлина на березі Бугу через своє географічне розташування – і постраждала. Розповідали, що один студент медицини, місцевий житель, котрий воював у лавах УПА, на час своєї хвороби залишився у селі за вчителя початкових класів. А у воєнний час у село часто приходили непрохані гості. Було, польські вояки заходять у клас, а там на дошці речення польською написане, через деякий час радянські представники влади заглядають, – то вже російською. А ще в Городиловичах мало не в кожній хаті був схрон, де переховувалися українські повстанці, які мали переправлятися через Буг на захід. Старожили, яких залишилось не так багато, можуть годинами з любов’ю розповідати про своє отче село. А цього дня про нього лише нагадувала дуже точна схема Городилович, яку зі сльозами на очах оглядали городиловичани. Бо село спопелили, воно залишилось у снах, у мріях, у казках. Нині на його місці меморіальний комплекс спалених сіл Сокальщини.
Вів віче Телязький сільський голова Ярослав Кравченко. Священик о. Орест Рубель відправив панахиду за тими мешканцями села, які відійшли у вічність, за вояками УПА, які тут полягли. Посвятив воду у криниці. Цього разу до людей старших приєдналась юнь – учасники табору «Лицар Чести». З Сокаля приїхали представники політичних партій, громадських організацій, але, зваживши на просьбу священика о. Ореста, не було політичних промов, лише керівник табору «Лицар чести» Андрій Бень сердечно подякував усім спонсорам, які надавали допомогу в організації табірного життя і дозвілля. У почесній варті біля меморіалу спалених сіл стояли сивочолі члени хору «Повстанець» та діти з табору «Лицар чести». Повстанці заспівали кілька пісень.
А потім хлопці та дівчата приймали ветеранів визвольних змагань у себе біля ватри. Гості Зеновій Фарина, Василь Кашуба, Іван Сорока, Максим Савка, Михайло Куцяба розповідали про історію націоналістичного руху на Сокальщині, згадували минуле. А діти їм співали повстанських пісень під час концерту, який вони підготували з нагоди закриття табору, і частували варениками.
Є надія, що не заросте стежина до меморіалу спалених сіл у Городиловичах, бо по ній, окрім старожилів, колишніх політв’язнів, пішла юнь. Тож пам’ять не зітреться.
Соломія ЛУКОВЕЦЬКА.
Фото Юрія ТОВАРЯНСЬКОГО.