Home / Згадаємо, як це було / На Аскольдовій могилі

На Аскольдовій могилі

Сніги, сніги… Вихрить завія.

Над Києвом вітрюга віє,

Мов дихає пітьма сторіч…

Та світиться майдан Софія –

Юнацтво, сповнене надії,

Іде до Крут в січневу ніч…

Пішли… І задрижало поле…

Ударив бій – і крик, і кров,

Героїв кров, щоб ти, монголе,

У славен Київ не прийшов!..

…Там, над Дніпром, де б’ється хвиля,

Де слава їх вінками вкрила,

Відважних лицарівсинів, –

Сія Аскольдова Могила,

І душі їх – незрима сила –

Благословення до боїв!

Микола Щербак.

Під час першого засідання Малої Ради після повернення до Києва 9 березня 1918 року особисто Михайлом Грушевським була висловлена ідея вшанування пам’яті «забитих стрільців» і урочистого перепоховання їх у Києві на Аскольдовій могилі.

Ця  була прийнята одностайно усіма членами Малої Ради. Також Рада вшанувала пам’ять загиблих вставанням.  Таким чином саме Михайло Грушевський вперше звернувся до культивування цієї історичної події на офіційному владному рівні.

19 березня 1918 року пройшло урочисте перепоховання 18 померлих під Крутами бійців Студентського куреня, яких вдалося знайти на полі бою та ідентифікувати. Ця подія активно висвітлювалась київською пресою.

Церемонія розпочалася о 2 годині дня на вокзалі, де зустріти тіла померлих зібралися студенти, родичі померлих, політики, військові, духовенство, представники просвітницьких організацій. Київським єпископом Никодимом була відслужена заупокійна. 

Після цього від вокзалу до Володимирського собору рушила похоронна процесія з 18 гробами померлих вояків. Біля Володимирського собору до процесії приєднались члени Центральної Ради на чолі з Грушевським. Після чого Грушевським була проголошена відома промова, яку він почав латинським висловом «Dulce et decorum est pro patria mori!» – «Солодко і гарно вмерти за Вітчизну».

Також Михайло Грушевський протиставив померлих під Крутами студентів людям, які оголосили нейтралітет у громадянській війні: «Велике згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи».

Під час провезення тіл біля будинку Центральної Ради відбулось зняття із цього будинку російської символіки. Про це заявив Грушевський, перетворивши подію на своєрідний ритуал:

«От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ.

Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити  кров'ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!»

Закінчилась процесія на Аскольдовій могилі, де й були поховані загиблі. Окрім Михайла Грушевського під час похоронної процесії виступали член ЦР О. Степаненко, старшина січових стрільців, київська інтелігенція.

Серед інших виступав професор другої української гімназії, учні якого вступили до Студентського куреня, і частина з них загинула (ім’я професора у джерелах не згадується). Саме він вперше порівняв загиблих під Крутами із учасниками битви під Фермопілами 480 року до н. е. Це порівняння запам’яталося учасниками церемонії. Про нього пізніше згадували у спогадах. 

З того часу аналогія активно використовувалась і використовується у працях про битву під Крутами. Битву під Крутами досить швидко почали називати «українськими Фермопілами». Також ця аналогія народила популярний міф про участь у битві під Крутами 300 студентів. Число народжене за аналогією з битвою при Фермопілах і 300-ма спартанцями.

У кінці березня починають збиратися кошти на надгробний пам’ятник загиблим під Крутами. Ініціатором збору коштів був лікар Сергій Коломійцев. При тому у його замітці в газеті «Нова Рада» звучали відверто звинувачувальні заклики на адресу чинної української влади («Честь і слава молодим героям, і вічна ганьба тим, хто повинен був не себе, а їх спасти, але не зробив цього»).

У 1918 році Павло Тичина пише свій знаменитий вірш «Пам’яті тридцяти», присвячений похорону студентів, загиблих під Крутами. Пізніше вірш часто супроводжуватиме численні роботи, присвячені битві під Крутами.

Бачимо, що битва під Крутами практично одразу привернула увагу громадськості. Важлива роль у цьому належала чинній українській владі – Центральній Раді та  Грушевському зокрема. Організувавши ритуали, які створили традицію вшанування пам’яті «Героїв Крут», Михайло Грушевський послабив вплив на суспільну думку кіл, які використовували битву під Крутами для критики чинної влади.

Культ «Героїв Крут» продовжує підтримуватись після становлення Української Держави Павла Скоропадського.

12 травня 1918 року на Аскольдовій могилі відслужується панахида «по козаках студентського куреня, убитих на Крутах». А у травні вже виникає ідея спорудження пам’ятника «Героям Крут».

Андрій ЛЮБАРЕЦЬ.

About Адміністрація порталу

x

Check Also

В Червонограді відбулася зустріч із багаторічним політв’язнем совєцьких тюрем Ольгою Ільків

30 жовтня в актовому залі храму ...