Жовківська громада прощалася 34-річним військовослужбовцем Павлом Сеньківим із села Мокротин на Львівщині. Особливого болю цій втраті додає те, що рік тому громада вже прощалася з його рідним братом Тарасом Сеньківим, який також віддав життя за Україну.
Павло Сеньків був учасником АТО у 2014–2015 роках. Після кількох років перебування за кордоном він повернувся в Україну та добровільно вступив до лав 53-ї окремої механізованої бригади. Воїн боронив державу на найгарячіших ділянках фронту, зокрема в районах Бахмута та Авдіївки.
Як підтверджено офіційно, захисник загинув 20 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки на Донеччині. Понад два роки рідні, друзі та вся громада жили надією на його повернення, однак звістка про загибель Героя стала страшним ударом для близьких.
За мужність і службу Павло Сеньків був відзначений бойовими нагородами. Серед них — «Хрест за бої під Бахмутом» та медаль «За участь у бойових діях».
Прощання із захисником відбулося у Жовкві. Після церемонії на центральній площі траурна процесія вирушила до храму в селі Мокротин, де звершили чин поховання.
Історія двох братів, які стали на захист України
Павло і Тарас Сеньківи народилися та виросли у селі Мокротин. Павло з’явився на світ 19 липня 1989 року, Тарас — 15 вересня 1991 року. Їхнє дитинство було непростим, адже ще змалку брати втратили матір. Турботу про дітей взяла на себе рідна сестра матері Марія, яка фактично стала для них другою мамою. Разом із донькою Олею вона виростила хлопців у любові, підтримці та повазі до родинних цінностей.
Змалку брати були дружніми, активними й завжди трималися разом. Павло захоплювався спортом і після школи вступив до Івано-Франківського коледжу фізичного виховання. Тарас обрав технічний фах — навчався у Львівському залізничному технікумі, а згодом працював оглядачем і електриком вагонів.
До початку великої війни їхнє життя складалося по-різному. Павло певний час працював у Польщі, допомагаючи родині, а Тарас залишався в Україні та працював за спеціальністю. Попри різні шляхи, обох братів об’єднували міцний зв’язок, любов до родини та готовність захищати свою країну.
Бойовий шлях Павла Сеньківа
Коли у 2014 році розпочалися бойові дії на сході України, брати не залишилися осторонь. Тарас одним із перших долучився до оборони держави, а Павло також став на захист Батьківщини. Із початком повномасштабного вторгнення у 2022 році вони знову стали до зброї.
Павло проходив службу у 53-й окремій механізованій бригаді. Він воював у важких боях, зокрема на Бахмутському та Авдіївському напрямках, був поранений, однак продовжував виконувати бойові завдання. За оборону Бахмута захисник отримав Золотий хрест від Валерія Залужного.
20 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки Павло зник безвісти. За спогадами побратимів, навіть будучи пораненим, він намагався дістатися до точки евакуації. Однак через ворожий артилерійський удар врятувати його не вдалося.
Рік тому Жовківщина прощалася з братом Павла — Тарасом Сеньківим
Трагедія родини Сеньківих стала ще болючішою через те, що це вже друга втрата сина на війні. У лютому минулого року Жовківська громада на щиті зустрічала рідного брата Павла — Тараса Сеньківа.
Тарас служив у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Його бойовий шлях пролягав через Попасну, Золоте, Херсонщину, Майорськ, Часів Яр, Торецьк і Нью-Йорк на Донеччині. Він пережив оточення, брав участь у штурмових діях, зазнав контузії та двічі був поранений, але залишався у строю.
За службу Тарас був нагороджений:
- медаллю «Золотий хрест» від Валерія Залужного;
- почесною відзнакою Жовківського міського голови;
- іншими бойовими нагородами за мужність і відданість Україні.
Його останній бій відбувся в ніч із 7 на 8 січня 2025 року поблизу Оріхово-Василівки. Під час ротації ворожий FPV-дрон влучив в автомобіль, за кермом якого перебував Тарас. Частині військових вдалося врятуватися, однак повторна атака забрала життя кількох побратимів, серед яких був і Тарас.
15 лютого рідні отримали довгоочікувану й водночас страшну звістку — тіло воїна вдалося евакуювати. Так Жовківщина змогла гідно провести в останню дорогу ще одного свого Героя.
Непоправна втрата для родини і громади
Рідні, друзі, побратими та мешканці громади згадують Павла і Тараса як щирих, добрих і відданих людей, які до останнього залишалися вірними Україні. Обидва брати мріяли про мирне життя, родину та майбутнє, однак війна перекреслила ці плани.
Сьогодні родина Сеньківих переживає невимовний біль, втративши на війні двох синів. Жовківська громада висловлює щирі співчуття матері Марії, сестрі, двоюрідним братові та сестрі, племінникам, усім рідним, близьким, друзям і побратимам полеглих воїнів.
Пам’ять про Павла і Тараса Сеньківих назавжди залишиться в серцях земляків як приклад братерства, мужності та жертовності заради України.