Сьогодні тут колосяться хліба, цвітуть олійні медоноси, а 70 років тому, 17 квітня 1943 року, на цьому полі фашисти розстріляли 152 мирних жителів села Княже. Їх ще вранці згідно зі списком зігнали на машини і повезли в бік Стоянова, а коли почули постріли з лісу – вирішили позбавити життя усіх, хто їхав. Не пожаліли ні дітей, ні жінок. За переказами, німці дозволили залишити квасівське поле тільки священику, але він сказав: "Де стадо, там і пастир". Тож на цьому місці жорстоко вбили о. Олександра Ковалевського, старосту села Петра Кінаха, директора школи Євгена Скрипника. Чудом вдалося вижити тільки Марії Буймиструк. Опритомнівши, вона попрощалася із вбитою дочкою Варкою, і пішла у сусіднє село Квасів – Княже було спалене. Саме вона і переказала деталі цієї трагічної події.
Німці, які залишилися на окупованих землях, всіляко перешкоджали похованню людей за християнським звичаєм. Односельчани вночі потайки прощалися зі своїми синами чи доньками, батьками чи матерями. Так на місці вічного спочинку княжівчан з'явилися великі родинні могили.
Місцеві жителі не забули про ці страшні події. 18 травня сільський голова Галина Левусь, священик Олександр Фещук, церковне братство та хор, працівники сільської ради, вчителі, учні та всі небайдужі зібралися на квасівському полі. Серед присутніх була і Віра Котюк, внучка тієї жінки, яка врятувалася.
Біля пам'ятного знака відправили панахиду та вшанували пам'ять про загиблих. Сільський голова Галина Левусь переповіла ці страшні сторінки нашої історії, згадала поіменно всіх тих, хто загинув. Учні 6 та 7 класів разом з вчителями Надією Вепрів, Любов'ю Човагою та Світланою Рендою підготували літературно-музичний захід за спогадами очевидців, поетичними та музичними творами поетеси-землячки Євгенії Лещук.
На щастя, наші діти про війну знають лише зі сторінок історії та розповідей старших людей, та їхні серця прагнуть чистого мирного неба. "Ми хочемо, щоб не було війни", – остання пісня, слова якої кожен нестиме у своєму серці протягом життя і робитиме все для того, щоб більше не повторилися ці страшні події Великодньої п'ятниці 1943 року.
Марія ХАРУК,
вчитель української мови та літератури Княжівської школи.