Головна / Духовне життя / Патріоти, які служать Москві…

Патріоти, які служать Москві…

Шановні читачі газети "Голос з-над Бугу"! Хочемо звернутися до вас, ваших сердець і вашого розуму і запитати: як може існувати церква, підпорядкована Москві в селах Свитазів і Стенятин?

Нещодавно сталася сумна подія, яка зібрала багато людей з навколишніх сіл і жителів м. Сокаль в Свитазеві. Проводжали в останню путь воїна Андрія Костенецького. Яке ж було наше здивування і обурення, що правив панахиду, відправляв в останню путь священик УПЦ, яка з'єднана з Помісними Православними церквами через Руську православну церкву. А це країн-аагресор, яка посилає своїх найманців, щоб знищити нашу країну, вбиває наших воїнів-героїв, які на східних кордонах стримують наступ загарбників, віддаючи своє життя за мир і спокій в наших домівках. А в той час жителі с. Свитазів, які ходять по українській землі, їдять хліб з української пшениці, отримують пенсії і заробітну плату в Україні, несуть свої пожертви до церкви, яка править службу за здоров'я тих, хто підпорядкований Москві. Ті гроші ідуть на підтримку російської армії, яка нищить цвіт нашої нації, нашу молодь. А відвідують ту церкву вчителі, працівники медичного закладу, працівники культури і сільської ради. Чи патріоти-українці вони? Який приклад подають молоді села, учням, своїм дітям? В обов'язки тих людей входить виховання патріотизму, любові до Батьківщини. Жителі села довірили їм виховання своїх дітей, своє найдорожче. І в той же час хлопці отримують повістки від працівників сільської ради, які ходять на Богослужіння в УПЦ.

В першу чергу, вони б мали зініціювати перехід з парафії УПЦ, яка є частиною Руської православної церкви до лона Української православної церкви Київського патріархату, що вже зробило багато парафій на сході України. Від них цього кроку чекають багато парафіян, простих сільських трудівників. Може б це було можливо, якби ці люди не пишалися тим, що належать до парафіян Московського патріархату. Ці люди, напевно, чекають, коли ворог дійде до західних кордонів нашої держави, а вони радо приймуть його у своїх домівках. Схаменіться! Україна була, є і буде, вона в нас одна! 

Цікаво дізнатися думку районного керівництва, керівників освіти, культури. Бо ж ці працівники на своїх посадах повинні бути патріотами своєї держави, показувати приклад громаді села.

Ганна ВОРОБЕЦЬ, Ярослав ЛЮБЧЕНКО, Марія КРАСЬКО, жителі м. Сокаль.    

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

five × two =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!