П’ять місяців тому директором КП «Сокальводоканал» призначили Тараса Рибіцького. З чого почав він свою роботу на новій посаді, які проблеми і шляхи їх вирішення бачить? Про це з ним веде розмову наш кореспондент.
– Тарасе Івановичу, з чого Ви розпочали свою роботу, адже у спадок Вам залишилось підприємствобанкрут?
– Спочатку ознайомився з інформацією, яка була в акті комісії міської ради, що вивчала господарську, фінансову роботу, технічний стан підприємства, звернула увагу на ті проблеми, які існують. Безумовно, стан підприємства вкрай важкий, найперше з фінансової точки зору: підприємство є банкрутом, заборгувало до бюджету 1,4 мільйона гривень. Надходження від реалізації наших послуг – води і каналізації – не покривають всіх витрат, необхідних для того, щоб вивести підприємство на сучасний рівень. Його технічний стан такий, що не дозволяє в найближчий час з оптимізмом дивитися в майбутнє, на наші зобов’язання перед населенням по подачі води і каналізуванню. Простіше кажучи, обладнання надзвичайно зношене, наприклад, обладнання каналізаційно-насосних станцій застаріле, занадто енергоємне. Очисні споруди, які нам дістались від колишнього заводу хімічного волокна, розраховані на великі потужності – 20 тис. куб. м, а зараз в нас є 23,5 тис. куб. м. Величезні споруди також занадто енергоємні. Зношені і основні засоби виробництва. І це суттєво впливає на собівартість стічних вод.
Про поганий технічний стан підприємства можна говорити дуже довго…
Я почав з того, що подивився, за що доплачували інженерно-технічним працівникам, в т. ч. і колишньому директору – за особливі заслуги перед підприємством! Як можна називати це особливими заслугами, коли підприємство – банкрут, на грані виконувати свої основні функції?! Тож перш за все відмінив ці доплати. Друге. Подивився, чи в штаті підприємства всі працівники необхідні і повністю завантажені роботою. В результаті скоротили трьох осіб. Це – небагато, але в перспективі, після проведеної реконструкції, коли водозабори працюватимуть в дистанційному режимі, можливо ще вдасться зменшити штат працівників. Чому кажу, що потрібно раціонально використовувати кошти на оплату праці, бо майже половину витрат – 45 відсотків – собівартості наших послуг складає заробітна плата. Чи всі ефективно працюють, чи окуповують себе робочі місця? – це дуже важливе питання.
Тож це було першим кроком. Крок другий: разом з економістом, інженерною службою думаємо, як покращити роботу аварійних бригад, ремонтних служб. Це потребує додаткових фінансових витрат. Чому? Бо аварійна служба, з моєї точки зору, повинна бути мобільна – а це транспорт, щоб виїжджати на місце аварії, а він нині старий, зношений; друге – запчастини, яких нема, особливо фасонних; матеріалів, інструментів, як і верстатів, також нема. Щоб просвердлити дірку в трубі – пропалюють електродами. Це – минуле століття. Тож закупили, за невеликі гроші, найнеобхідніші матеріали, частину інструментів, запчастин. Мінімальний запас є, але цього недостатньо, тож і оперативність ліквідації аварій вкрай низька.
– Що ще Ви встигли зробити за цей час?
– Підприємство почало офіційно надавати послуги по відкачуванню септиків, завезенню води. Кажу офіційно, бо ці послуги надавали і раніше. Але гроші не потрапляли в касу підприємства. Тепер люди знають: треба написати заяву і вам відкачають септик чи привезуть воду на будівництво чи дачу (особливо актуально це було в посушливе літо).
З 1 жовтня почали встановлювати лічильники на воду, все необхідне для цього вже закупили. Знаємо, що потрібно встановити приблизно дві тисячі. Багато будинків в Сокалі – понад три тисячі – ще не мають каналізації.
– Ще досить часто, особливо в старих будинках, коли щось прориває, ремонтники не знають, де проходять труби…
– Тому хочемо замовити схему водопостачання та каналізування, бо єдиної схеми нема, є лише частинками. І якщо десь аварія, то ліквідуємо її, виходячи з досвіду майстрів, начальників дільниць, які знають, де проходить водопровід, з попередніх аварій. Схему потрібно робити ще й тому, що в місті є дощова каналізація. Де вона проходить, хто до неї під’єднаний, хто і що в неї скидає і куди вона виходить – ніхто не може сказати. Знаємо, що є окремі вулиці, наприклад, св. Володимира, ряд будинків вул. Українській, які під’єднані до неї. А це означає, що в дощову каналізацію спускають фекалії. І тут потрібно навести лад. Тож хочемо зробити інвентаризацію дощової каналізації, знати, де вона проходить, в якому вона стані, хто до неї підключений. Тих, хто це зробив, будемо від’єднувати. Добре, що про це почала дбати і міська рада. Зрештою, схема потрібна ще й для того, щоб бачити, на яких вулицях потрібно провести каналізацію. Бо деякі знаходяться в зоні водозаборів, а це небезпечно. Міська рада видаватиме плани на індивідуальне будівництво навпроти кафе «Весна», лікарні, а це неподалік водозаборів і неприпустимо, щоб там хтось робив септики. Ми повинні працювати з випередженням, замовляти проекти, щоб вони вже були на той час, коли сокальці отримають плани. Отоді їм і скажуть: шановні, тут не можна робити ніяких свердловин, ніяких септиків. Якщо берете план, то зобов’язані брати дольову участь у будівництві інженерних мереж. Тобто, цей процес не можна лишати безконтрольним. Все це, безумовно, потребує коштів. Я мав розмову з головою районної ради Ігорем Дацюком на предмет того, що наш район входить в Єврорегіон Буг. Думаю, пора переходити від декларації благих намірів до безпосередньої роботи. Звичайно, просвітницьку роботу, семінари потрібно проводити, але настав час переходити до конкретних справ. Свої міркування виклав і директору Сокальської Агенції регіонального розвитку, депутату обласної ради Ганні Костюк: районна рада бере напрацювання по своїй лінії, Агенція також і ми би не стояли осторонь, почали вирішувати практичні питання – від реконструкції очисних споруд до оптимізації схем водопостачання, каналізування Сокаля. Напрацювання вже є, треба ними скористатися. Для вирішення багатьох проблем потрібне розуміння депутатського корпусу міської ради, який хоч і зустрів моє призначення неоднозначно, але зараз маємо взаєморозуміння, я їх переконав, що це наша спільна робота, що потрібна їх допомога. Навіть, скажімо, в боротьбі з боржниками, бо, вважаю, необхідно захищати не тих, що мають борги, а, навпаки, тих, хто справно платить за послуги.
– Чи готове підприємство до роботи взимку?
– В цілому готове. Зробили багато, щоб водопостачання було стабільним: зокрема, замінили 390 метрів аварійних водопровідних мереж, відремонтували частину арматури на водогонах. І далі будемо ремонтувати запірну арматуру для того, щоб при аваріях відключати не півміста, а лише квартал чи вулицю. Потрібно поміняти водогони на кількох вулицях, зокрема, на Григоренка, Українська (об’їзна) між свердловинами №5 і № 6 – 300 метрів, на вулиці Миру у смт. Жвирка, де дірка на дірці. Виникла серйозна проблема із залізобетонним колекторам довжиною 4,3 км, стічні води якого забруднюють землі в с. Ільковичі. Існує загроза його зсуву і руйнування.
– А як щодо якості води? Чи далеко «Водоканалу» до сучасних технологій?
– Якщо дивитись на якість води, то вона у нас хороша, краща, ніж у Львові чи сусідньому Червонограді, як по бактеріальних, так і по механічних забрудненнях не перевищує норм. Щодо сучасних технологій, то надіємось, що деякі з них реалізуємо в проекті реконструкції очисних споруд. Плануємо встановити на водозаборі систему частотного регулювання, що дозволить тримати стабільний тиск в системі водопостачання. Переконаний: тоді поменшає скарг на відсутність води в час пік.
Зрозуміло, що проблем занадто багато, щоб їх можна було висвітлити в одній статті. Сподіваюсь, що ще матиму нагоду інформувати читачів газети про важливі події в житті нашого підприємства. Був би радий, якщо б вони висловили свої пропозиції щодо покращення роботи «Водоканалу», стабільність якої, безумовно, потрібна всім.
– Дякую за розмову.
Інтерв’ю взяла Валентина БЛУДОВА.