Нині усі нарікають на дороги, критикують роботу філії ДП "Облавтодор" "Сокальський райавтодор", бо дорожнє полотно району – вибоїна на вибоїні, а місцями взагалі нема асфальту. Як так сталося, що підприємство занепало і перебуває у складному фінансовому становищі? Про це наша розмова з його начальником Віталієм Баранюком (на фото).
– Не так давно Ви очолили філію "Сокальський райавтодор", розкажіть у якому стані його прийняли?
– Керую з січня цього року. Це підприємство для мене є особливим: колись його очолював мій батько, дорожником був і дідусь. Тож ця справа для мене добре знайома та близька. Після закінчення факультету керування транспортом Політехнічного інституту, пропрацював вісім років у філії "Сокальський райавтодор": спочатку – у виробничому відділі інженером, а згодом – головним інженером… Такі дорожні служби, на мою думку, мають бути у районах, для обслуговування доріг місцевого значення. Звичайно, хотілося, щоб для цього у дорожників була необхідна матеріально-технічна база. Адже техніка майже в усіх районних філіях ДП "Облавтодор" давно використала свій моторесурс. Добре, що під час різноманітних реформувань наше підприємство взагалі втрималось на плаву. І це завдяки його працівникам. Серед них є чимало досвідчених спеціалістів, які весь вік віддали дорожній справі і знають її специфіку. Проблема лише в коштах, які не виділяють на ремонт доріг. Будуть гроші – буде й робота.
– У автодорах інших районів нарікають, що нема сучасної техніки для ремонту доріг. А як у Вас?
– У нас є старенька техніка для ямкового ремонту. Це – фреза, віброплита, каток, грейдер для прибирання узбіч. Потрібна сучасна дорожня техніка, та її придбати для нас нереально.
– Чи філія "Сокальрайавтодор" забезпечує безперебійний та безпечний проїзд людей по дорогах району загального користування?
– Філія є структурним підрозділом ДП "Облавтодор", який обслуговує 416 км доріг місцевого значення. Зокрема, ставимо знаки, засипаємо ямки, обкошуємо узбіччя. Інших робіт не виконуємо, бо на те у нас нема відповідної техніки та коштів.
– Які дороги чи окремі відтинки на Сокальщині є найаварійнішими?
– Систематично проводимо осіннє і весняне обстеження доріг. Нині найбільш аварійними є відтинки Сокаль-Червоноград, Сокаль-Бояничі, де є великий рух транспорту. Хотів би зазначити, що всі дороги Сокальського району не в кращому стані. Тут важко виокремити якусь, бо всюди є небезпечні ділянки для руху автотранспорту. Проте ніде немає такого потоку машин, як на дорозі Сокаль-Добрячин. Про інші дороги Сокальщини теж не можна забувати, бо скрізь живуть люди, які хочуть безпечно їздити та не нищити свої авта.
– Останніми роками стан доріг на Сокальщині викликає занепокоєння, бо, практично, їх нема. І звинувачують владу та філію "Сокальрайавтодор". А хто, на Вашу думку, винен у цьому?
– У нас звикли шукати крайніх. Але треба бути об'єктивними. Дороги в Україні скрізь погані. І основна причина – це те, що роками ніхто не дбав про їх ремонт. Можновладці обіцяли одне, а робили зовсім інше. Кошти скеровували будь-де, лише не на дороги. Через те маємо, що маємо. За технологією капітальний ремонт дороги потрібно робити кожних 15 років, хоча б поверхнево перекладати її. А на Сокальщині вже роками ніхто не ремонтував, інколи зрідка латали. Останнім часом і цього не робили, бо не було грошей. Крім того, дорожнє полотно нині не витримує навантаження й розлазиться. Адже колись дороги будували щонайбільше для КамАЗів (10 тонн), а тепер їздять фури по 60 тонн. Тому треба покриття підсилювати і думати як частково обмежувати рух важковагового транспорту.
– Філія "Сокальський райавтодор" відповідає за дороги районного значення. Більшість з них роками не асфальтували, а якщо робили ремонт, то лише ямковий. Однак латаний кожух тріскає по швах. Хіба не це ми спостерігаємо нині на наших шляхах!?
– Гарна дорога потребує коштів. Їх у нас нема. Наша служба має забезпечити лише безпечний проїзд автотранспорту, але це їй не під силу. Рівна, без ям, дорога набагато краще обслуговується і взимку, і влітку, ніж коли вона у вибоїнах. Усі розуміємо, що ямковий ремонт ненадовго покращить її стан, бо невдовзі ямки вибиваються ще більші. Це як латати зношені штани: скільки ти б латок не нашивав, розлізаються по швах. Бо ж латку треба причепити до чогось "живого", а його нема. Так і на дорожньому полотні, його важко назвати дорогою, бо подекуди уже нема твердого покриття.
– Скільки в цьому році витрачено коштів на ямковий ремонт?
– Нам не виділяють коштів на ямковий ремонт, а лише на експлуатаційне утримання дороги: косимо узбіччя, прибираємо їх, замінюємо дорожні знаки, проводимо аварійну ліквідацію ямковості. З 2012 року філія "Сокальський райавтодор" не отримувала грошей на поточний ремонт доріг. І це можна підтвердити документально.
– Чи отримують Ваші працівники вчасно заробітну плату і, якщо є заборгованість, то через що саме?
– У філії "Сокальський райавтодор" працюють 37 осіб. У нас є заборгованість по заробітній платі, але її частково уже сплатили. Хочу зазначити, що працівники, попри фінансову скруту на підприємстві, не звільняються, а з розумінням ставляться до ситуації, яка виникла у державі, виходять на роботу без нарікань.
– Як Ви ставитесь до того, що мешканці населеного пункту, активісти громадських організацій та партій у
с. Межиріччя перекрили дорогу, щоб привернути увагу до її аварійного стану і змусити дорожників щось робити?..
– У Біблії сказано: "хто стукає, тому відчиняють". Може, хоч в такий спосіб громада достукається до можновладців і ті, нарешті, виділять кошти на капітальний ремонт дороги Р-15. Я також їжджу цією дорогою і розумію обурення водіїв. Вони не вимагають чогось незаконного, бо ж щодня платять акцизний збір за бензин, сплачують податки. Куди йдуть їхні гроші? Прикро те, що знайшли крайнього – начальника Жовківської ДЕД, який став заручником ситуації.
– Чи не остерігаєтесь, що жителі інших населених пунктів району вчинять так само?
– Ні, бо не бачу в цьому своєї провини. ДП "Сокальський райавтодор" роками не отримувала коштів на ремонт доріг, тож не мали чим їх ремонтувати. Усі ми є заручниками ситуації, яка склалася у державі.
– Колись на Сокальщині було декілька асфальтних заводів. Нині вони перейшли у приватні руки. Звідки філія "Сокальрайавтодор" завозить асфальт?
– Колись на Сокальщині був асфальтний завод. Однак у час економічної кризи його закрили. На той час прийняли раціональне рішення, бо для дорожньої служби нереально утримувати асфальтний завод. Адже "Сокальський райавтодор" – філія, яка не має коштів ні на що. А щоб утримувати його та лабораторію, яка мусить обов'язково функціонувати, платити податки, виплачувати людям заробітну плату, потрібні чималі гроші… Не все так просто,
як здається. Критикувати завжди легше, ніж щось робити. Асфальт привозимо з Давидова Пустомитівського району. Це далеко, однак були б лише кошти, щоб його купити…
– Чи не варто в районі створити своє комунальне підприємство з ремонту доріг?
– На мою думку, це палка, яка має два кінці. З одного боку, для району це було б добре. Ми ж функціонуємо в Сокалі і бачимо, що треба зробити, і мусимо той чи інший відтинок дороги поремонтувати. Інакше громада не дасть спокою. З другого боку, ще не відомо як виглядатиме відокремлення. Зараз філія "Сокальський райавтодор" – структурний підрозділ ДП "Облавтодор", який надає нам необхідну техніку та матеріали на певні види робіт. Якщо ж райавтодори відокремлять, а фінансової підтримки не нададуть, мовляв, робіть собі що хочете, ті приречені на банкрутство. Гляньте лише на стан доріг на Сокальщині, скільки потрібно грошей на капітальний ремонт. Звідки їх взяти у бюджеті району?! Якщо ж держава фінансово підтримуватиме філії, то будуть працювати, і, мабуть, успішніше, бо намагатимуться ефективно використати кожну копійку на дорогу.
– Які проблеми для Вас, як керівника філії "Сокальський райавтодор", є найболючішими?
– Брак коштів. Якщо б їх було достатньо, то були б матеріали, люди мали роботу й зарплату, надходили відрахування до бюджету, а найголовніше – дороги без ямок та вибоїн, які для всіх водіїв уже стали головним болем. На кожній нараді тільки й мови про дороги та роботу філії "Сокальського райавтодору". А в чому наша служба винна?
– Чи є співпраця з сільськими радами та районною владою?
– Так. Вони з розумінням ставляться до проблем дорожньої служби.
– Як, на Вашу думку, можна вийти з ситуації, що склалася?
– Ми готові працювати, однак нам потрібні кошти. Їх держава не виділяє і, хтозна, чи виділить. Через це виходить замкнуте коло. Щоб функціонувати, потрібно укласти якнайбільше договорів з сільськими радами, залучити кошти для ремонту доріг. Якщо підприємство працюватиме, тоді зможе отримати обігові кошти та вийти з економічної кризи. А це в майбутньому дозволить купити найнеобхіднішу техніку, відремонтувати ту, що є, підтримувати її у належному стані.
Інтерв'ю взяла Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.