До редакції газети "Голос з-над Бугу" завітали представники видавництва Літопис УПА Ігор Гомзяк та Богдан Столяр, і ми мали змогу поспілкуватися з ними.
– Скажіть, будь ласка, що привело Вас у Сокаль?
– Ми привезли відділу освіти наші видання: 12, 13 томи з "Літопису УПА" – "Воєнна Округа УПА "Буг", які підготував уродженець м. Червоноград історик Володимир Мороз. Майже тисячу примірників. Два роки тому поширили всі наші томи "Літопису УПА" по бібліотеках району. Старалися, щоб хоча б по два видання потрапило у всі сільські бібліотеки Сокальщини. За останні три роки видання "Літопису УПА" роздали по всіх районах Львівської, Волинської, Івано-Франківської, Тернопільської областей і частково – для Чернівеччини, Закарпаття, Рівенщини, Хмельниччини. Своїх книжок не продаємо, лише роздаєм. Том "Медична опіка в УПА" через організацію "Захист патріотів" передали в зону АТО.
– Звідки бере свій початок видання "Літопису УПА"?
– На десятому з'їзді Об'єднання колишніх вояків УПА (ОКВ УПА) 2 вересня 1973 року винесено постанову зібрати історично важливі матеріали, документи і спогади учасників УПА і видати їх окремими томами під назвою "Літопис Української Повстанської Армії".
Для реалізації цього завдання було засновано при Головній управі ОКВ УПА окремий відділ (референтуру) – "Редакційна колеґія".
У редакційну колеґію обрали чотирьох членів: др. Модест Ріпецький, проф. др. Петро Й. Потічний, Михайло Федак та Данило Міршук (письменник відомий під ім'ям Степан Федорівський). Допомагати Редакційній колеґії зобов'язалися всі члени Головної управи та всі станиці ОКВ УПА на Північно-Американському континенті.
Після підготовчого етапу та початку роботи Євгена Штендери, у кінці 1974 року переформовано структуру видавництва "Літопис УПА". Головою залишився Модест Ріпецький, а відповідальними співредакторами стали Євген Штендера та Петро Й. Потічний.
– Яке завдання видавництва "Літопису Української Повстанської Армії"?
– Літопис УПА – це серійне книжкове видання. Його завдання опублікувати, з дотриманням джерельної точності, документи і матеріали з історії УПА, а також стимулювати й видавати праці про діяльність УПА, історію того періоду взагалі. Кожний том або група томів Літопису, присвячені окремим темам і мають свою назву. Частина томів охоплює історію УПА за певний період на більших територіях, як, наприклад, на Волині, в Галичині, на українських землях під Польщею.
– Над якими серіями працювали Ваші попередники і Ви нині?
– В основному – це чотири серії. Колись ще була п`ята – "Повстанські могили" під редакцією Євгена Місила, видана у Польщі. Основна серія, яку започаткували у Канаді 1973 року, з дев'ятнадцятого тому видається в Україні. А сьогодні вже видано 51 том. І ця серія, очевидно, буде завершуватися, бо в основному в ній публікувалися документи, які знаходились в архі-вах на Заході. Тепер архіви колишнього КДБ відкриваються на теренах колишнього СРСР, тому створили нову серію у співпраці з Інститутом української археографії та джерелознавства Національної Академії Наук України, Державним комітетом архівів України та Центральним державним архівом громадських об`єднань України. З цієї серії видано вже 25 томів і далі робота продовжуватиметься. Серія "Бібліотека" зараз нараховує 13 томів, у ній подаються виключно монографії, спомини. І остання серія "Події і люди", це популярне видання, в якому є інформація за певну людину: члена підпілля, вояка Української Повстанської Армії, вже видано 32 брошури. Нині ці дві останні серії – найбільш дієві.
– Чи щороку видавництво "Літопис УПА" видає однойменний календар?
– Так. Цьогорічний, присвячений приємності поколінь. За те, що колись боролася УПА, а тепер, у сьогочасній українській історії – учасники Майдану та вояки в зоні АТО, а направду, то борці з російським окупантом. Тут є ілюстрації з минулого і сучасного.
– Чи у видавництві працюють історики у різних напрямках, на різних теренах?
– Так. Історик Олександр Вовк, Володимир Ковальчук, Ярослав Антонюк займаються чи займалися визвольним рухом Волині, Володимир Мороз – Сокальщини, Дмитро Проданик – Івано-Франківщини, Чернівеччини. Якщо історики вирішили в нас щось надрукувати, то подають свій проект, де обумовлюють, які документи будуть друкуватися, скільки це видання коштуватиме. Бо всі наші книжки видаються завдяки фундаторам. На жаль, багато з них, які мешкали в Канаді, США, на Заході, вже відійшли у вічність, тому й фонд нині є не дуже багатим. Жертводавці старшого покоління відходять, а молодих мало. Сподіваємось, що Українська держава стане на ноги і почне сама займатися своєю історією.
– Дякую за розмову.
Розмову вела Оксана ПРОЦЬ.
На фото: Ігор Гомзяк, Богдан Столяр та депутат районної ради Олег Солодяк.
