14 жовтня минулого року, на Покрову, у Великих Мостах планували відкрити пам’ятник Степану Бандері. Але цього, на жаль, не сталося. Чому? Про це – розмова нашого кореспондента з головою оргкомітету по спорудженню пам’ятника Іваном Вовканичем та головою районної організації партії «За Україну!» Олегом Солодяком.
– Пригадую, майже рік тому, при схваленні макету пам’ятника, не вистачало 100 тисяч гривень. Чи їх зібрали?
І. Вовканич:
– Зібрати всі кошти, на жаль, не вдалося, тож продовжуємо їх збір, адже ще не вистачає 60 тисяч гривень. Обіцяли допомогти дві шахти, деякі підприємства. 24 лютого я був на прийомі у народного депутата Петра Писарчука, ознайомив його з макетом пам’ятника. Він схвалив його, сказав, що скульптура гарна, пообіцяв виділити кошти. Прощались ми традиційним упівським «Слава Україні! Героям слава!». Звичайно, сподівались, що швидше зберемо кошти, але наші люди виявились інертними. Щоправда, є окремі добродійники, які не пошкодували грошей. Серед них лікар Іван Стародуб, який пожертвував 500 грн., члени Великомостівського осередку Народного руху – 400 грн., народний депутат України Юрій Ключковський – 3 тис. грн. та ін.
– Може варто частіше звертатися до народних обранців, принаймні до тих, які захищають національну ідею?
О. Солодяк:
– Ще коли я був головою районної ради, ми звертались з офіційними листами до народних депутатів України з проханням допомогти коштами на будівництво пам’ятника С. Бандері. Відповідь прийшла лише від одного.
Будівництво пам’ятника – справа рук громади. Якби кожен житель району здав 1 гривню, то вже б було 94 тисячі. Це говорить про те, які ми є.
Шукаємо різні шляхи, звернулися за допомогою і за кордон. Отримали відповідь від нашого земляка, який колись вчився у Великих Мостах, п. О. Клоса, передані ним 200 доларів вже в дорозі. Буде ще цілий ряд звернень за кордон. Мабуть, треба частіше зустрічатися з людьми, пояснювати для чого потрібен цей пам’ятник. Степан Бандера давно визнаний народним героєм, тож народ повинен поставити йому пам’ятник. Я не прихильник того, щоб ставити пам’ятники в кожному місті чи селі, але якщо вже визначили, що він має стояти у Великих Мостах, значить треба його поставити. Тим більше, що С. Бандера був тут декілька разів. Думаю, що в цьому році нам при допомозі громади вдасться це зробити.
– До речі, до важливих громадських справ завжди долучались священики.
О. Солодяк:
– Степан Бандера був сином священика, декана УГКЦ. Був вихований в дусі християнської моралі, ніколи не дозволяв собі ображати іншу націю. Недаремно в Декалозі УПА записано: «Воля народу! Воля людині!». Це гасло винесено на другий календар з пам’ятником С. Бандері. Воно, до речі, випередило декларацію прав людини ООН.
І. Вовканич:
– Додам, що в долі С. Бандери, як в краплі води, відображені долі сімей Галичини. Він віддзеркалює ті страждання, які перенесли галичани.
Це дуже важливо. Про це не можна забувати. Це наша історія і крім нас, українців, ніхто не буде її пам’ятати і ставити пам’ятники. Будуючи цей пам’ятник, згадуємо всіх, хто пройшов через тюрми і сибіри, поклав своє життя у боротьбі за незалежну Україну. Щоб залишилась пам’ять прийдешнім поколінням, той фундамент, який закладали Роман Шухевич, Євген Петрушевич, Степан Бандера…
Розмовляла Валентина БЛУДОВА.