Він – універсальний боєць: ходить на штурми, стає в оборону, евакуює поранених та загиблих побратимів. Хоробрий, цілеспрямований та завжди виконує накази, зі слів командирів. Він справжній бойовий сержант, який завжди готовий вести за собою групу в бій.
Його перші виходи – два штурми поспіль лісосмуг під Кліщіївкою.
«Ми стояли в обороні. Раптом окупанти пішли по дорозі, так ніби в себе вдома гуляють. Ми дали їм бій, щоб не почували себе господарями на нашій землі. Ми тут господарі. Згодом спалили їхню «беху» та відбили ще багато атак. Ми їх в самій Кліщіївці добре поклали. З 200 метрів стріляли й попадали. Командування нам дякувало за влучну стрільбу», – пригадує військовий.
Часом «Воха» з побратимами підсилює дружні підрозділи, коли ті не справляються зі штурмом, обороною чи евакуацією. Деякі штурми проходять без єдиного пострілу – росіяни втікають після рясної артпідготовки. Частенько доводиться дати стрілецький бій чи вправно оперувати гранатами. А ще оборонці рухаються на передньому краї під постійними обстрілами. Тихо не буває ніколи, бо противник сильний і володіє великою кількістю вбивчої зброї.
«Не можна ставати ні на хвилину. Наше завдання – йти й не зупинятися! Ми десантники, тому ми не зупиняємося. Наш взвод львівських десантників ще в навчальному центрі вважався найкращим. Завдяки тамтешнім інструкторам та молодому й професійному командуванню тут ми ефективно боронимо та повертаємо нашу землю», – розповідає боєць.
Він визнає, що зберігає високий бойовий дух та вмотивованість завдяки побратимам та родині.
«На строковій службі в 2006-2007 роках я вистріляв 9 патронів за цілий рік. Зараз за секунду вистрілюю стільки набоїв. Якщо хочеш вижити й перемогти, то наполегливо вчишся та дуже швидко здобуваєш бойовий досвід. Нам не вистачає людей. Не треба ховатися. Потрібно йти, захищати своїх рідних та виборювати перемогу», – додав військовий.
Служба зв’язків з громадськістю 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.