Головна / Новини культури / Угнівські сліди в книгах Романа Горака

Угнівські сліди в книгах Романа Горака

Автор цих рядків свою професійну кар’єру пов'язав із аграрною економікою. А наукова робота, як відомо, передбачає ретельне дослідження різноманітних літературних джерел. Часом пірнання у «бібліографічне море» приносить несподівані відкриття. Одним із таких була виявлена у творчості Івана Франка стаття про шевську школу та шевський промисел в Угнові (Франко І. Я. Домашній промисел в Угнові. / Франко Іван Якович. Зібрання творів у 50ти томах, К.: Наук. думка, т. 44 кн.1, с. 222). Детальніше знайомство із 44 томом повного зібрання творів Каменяра приводить до ще одного відкриття – виявляється у свій час було виконано велике наукове дослідження організації шевського промислу в Угнові (Галицькі шевці. / Франко Іван Якович. Зібрання творів у 50ти томах, К.: Наук. думка, т. 44 кн.1, с. 262), і напевно десь у німецькомовних архівах можна ще віднайти працю Корнелія Пайгерта з ретельним описом економіки, життя і побуту угнівчан: «Die sociale und wirtschaftlice Lage der galizischen Schumachen, eine Studie •ber Hausindustrie und Handwerk, auf Grund eigener Erhebungen».
Однак навіть більш сучасні публікації часом несподівано приводять до нових знахідок, пов’язаних з найменшим містечком України.

Нещодавно автору довелось готувати до друку підготовлену до 200 річчя Кобзаря «Рукописну книгу поезій Тараса Шевченка» – своєрідне народне факсимільне видання вибраних поезій. Під час роботи над книгою в поле зору потрапили дві книги відомого львівського історика Романа Горака «Третя варта. Есеї про Івана Франка» та «Прозвані юродивими. Есеї про Тараса Шевченка». Так ось, що довелось віднайти:

У книзі, присвяченій творчості та життєвому шляху Івана Франка, Роман Горак згадує сестру великого шанувальника і пропагандиста творчості тоді ще не дуже знаного поета Івана Франка Івана Ардана. Так ось, молодша сестра Ардана Ольга, як зазначено в книзі (с. 260), вийшла заміж за священика Олександра Говду. А «його першим місцем душпастирської праці було місто Угнів. Там у церкві Рождества Пресвятої Богородиці він працював сотрудником до 1904 року, а тоді перейшов на парафію в с. Бондарці Біцького деканату». Але це ще не усі згадки.

Далі Роман Горак пише: «Традиції священства, їх саможертовної праці задля народу збереглися у роді Олександра Говди.…Стефанія вийшла заміж за священика Степана Кулинича, 1899 року народження. … Його брат Василь (1893 р. н., 1923 року висвятився) розпочав своє душпастирство в місті Угневі (так в оригіналі), де парохом був Олександр Говда.

… о. Василь Кулинич після Угнева працював в селі Старява Нова на Жовківщині» (с.262).
В книзі есе про Тараса Шевченка Роман Горак зазначає (с. 142 і далі), що на час смерті Кобзаря його творчість була мало знаною в Галичині. Лише у 1862 році львівський купець Михайло Димет привіз до Львова велику партію українських книжок. Однак насправді виявилось, що ці книги «спровадив не М. Димет, а Богдан Дідицький і дав їх у розпродаж М. Димету»… Серед книжок був «Кобзар» Тараса Шевченка, виданий коштом Платона Семеренка (С. Петербург, 1860). В книзі Романа Горака неодноразово згадано ім'я Богдана Дідицького, як визнаного популяризатора української мови та літератури. Автор визнає Богдана Дідицького як особу, яка об'єднала проукраїнські сили в часи т. з. «боротьби з язичієм».

Насправді, як пише дещо раніше Роман Горак (с. 93) Богдан Дідицький «народився 1 лютого 1827 року в Угнові Равського повіту, де його батько Андрій був парохом, а відтак з Угнова перейшов на працю до Мостів Великих Жовківського повіту». Справжнє ім'я його – Теодосій, але у 1849 році, почавши писати українські вірші, він назвався Богданом, тому що «вважав себе Богом даним українській літературі».

Роман Горак зазначає, що навчаючись в університеті, Богдан Дідицький спочатку був прихильним до польської ідеї, зокрема був учасником «польської революції» на чолі з Теофільом Вісьньовським. За це навіть потрапив на шість тижнів до в’язниці. Вийшовши з в’язниці невдало спробував себе як артист. Як прихильнийо до польської ідеї отримав у 1848 році скерування до участі в засіданнях Головної Руської ради на чолі з митрополитом Григорієм Яхимовичем. Зустрічі в Головній Руській раді докорінно змінили світогляд та пізніше й долю Б. Дідицького. Зблизившись з Миколою Устияновичем та Яковом Головацьким, він стає на все життя патріотом української думки.

Напевно, творчість та життєвий шлях Богдана (Теодосія) Дідицького потребує глибшого дослідження і уваги. А нам варто бути уважнішими до власної історії, бо часом виявляється, що величне десь поряд, або ж гостювало в наших краях.

Юрій ГУБЕНІ, професор Львівського національного аграрного університету, уродженець Угнова.

Несподівані згадки про угнівчан, пов'язаних із Іваном Франком та творчістю•Тараса Шевченка, у творах відомого львівського історика      

Голос Сокальщини на GoogleNews

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

5 × 4 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!