У вівторок, 22 вересня, у Львові відбудеться міська церемонія прощання з чотирма військовослужбовцями, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Львів попрощається з Віталієм Мигалем, Олександром Бєлошенком, Левом Маленковим та Дмитром Станицьким. Міська влада закликала мешканців та гостей Львова долучитися до прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно об 11:30 на площі Ринок пройде загальноміська церемонія прощання. Після цього Віталія Мигаля поховають на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань №87, а Олександра Бєлошенка, Лева Маленкова та Дмитра Станицького — на Голосківському кладовищі.
Віталій Мигаль (24.07.1992 — 20.11.2023) — львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі №99 Львова, згодом здобув фах митника у Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки і права. Пізніше продовжив навчання в одному з львівських університетів і отримав вищу освіту. Працював у сфері продажів на приватних підприємствах. Рідні згадують його як життєрадісну, комунікабельну та турботливу людину, яка цікавилася історією, любила книги та спорт, зокрема плавання і футбол. У 2023 році він став до лав Збройних Сил України, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет держави на Запорізькому напрямку у складі 71-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. У Віталія Мигаля залишилися батьки, дві сестри, хрещені, близькі та інша родина.
Олександр Бєлошенко (10.06.1994 — 20.08.2026) народився у Донецьку. Закінчив заклад загальної середньої освіти в Донецькій області. За спогадами рідних, був доброю, позитивною та оптимістичною людиною, любив активний відпочинок і намагався проводити час змістовно. У 2025 році став на захист України від російського вторгнення, служив на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 210-го спеціального окремого батальйону «Берлінго» Сухопутних військ Збройних Сил України. В Олександра Бєлошенка залишилися дві доньки.
Лев Маленков (05.03.1974 — 18.09.2026) родом зі Стрия Львівської області. Навчався у місцевому закладі загальної середньої освіти, а вищу освіту здобув у Національному університеті «Львівська політехніка». Працював у сфері інформаційних технологій на приватних підприємствах. Рідні описують його як відповідального, вихованого, чесного та стриманого, який завжди дотримувався слова і з повагою ставився до людей. Захоплювався комп’ютерною технікою та любив відпочинок на природі. У 2026 році став до оборони України від російських окупантів, служив на Південно-Слобожанському напрямку у складі 1-го Донецького прикордонного загону «Гарт» Державної прикордонної служби України. У Лева Маленкова залишилися друзі та побратими.
Дмитро Станицький (30.09.1994 — 20.09.2026) — львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі №77 Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності, а згодом в Українській академії друкарства. Працював у будівельній галузі на приватних підприємствах. Рідні розповідають, що він був розумним, життєрадісним, дружнім та відповідальним, завжди готовим допомогти іншим. Захоплювався спортом, зокрема легкою атлетикою та паркуром, брав участь у змаганнях, любив готувати та відпочивати в горах.
З початком повномасштабного вторгнення Росії Дмитро став на захист України. Служив на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. За службу був відзначений медаллю «Ветеран війни». У Дмитра Станицького залишилися мати, сестра та родина.