У середу, 29 липня, у Львові відбудеться міська церемонія прощання з військовослужбовцями Ігорем Окісом та Антоном Стабровським, які віддали життя, боронячи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає львів’ян і гостей міста долучитися до прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 11:30 на площі Ринок проведуть загальноміську церемонію прощання. Воїна Ігоря Окіса поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній. Антона Стабровського спочиватиме на Голосківському кладовищі, полі 34-В.
Ігор Окіс (15.06.1980 – 04.05.2026) родом із села Шайноги Львівської області. Навчався у Вузлівському опорному закладі загальної середньої освіти та у середній школі №63 міста Львова. Професійну освіту здобув у відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» та в Національному університеті харчових технологій.
Після навчання працював у приватному акціонерному товаристві «Галка», а також у товаристві з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К». Рідні згадують Ігоря як добру, щиру, турботливу та позитивну людину, яка завжди була готова допомогти іншим. У позаслужбовий час він любив грати у футбол, рибалити, відпочивати на природі, збирати гриби та проводити час у лісі.
У 2024 році Ігор став до лав захисників України, ставши на захист Батьківщини від повномасштабного вторгнення Росії. Він обороняв територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 7-го прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України. Воїн нагороджений медаллю «Ветеран війни». У Ігоря Окіса залишилися мати, син, сестра, хрещена, близькі друзі та інші рідні.
Антон Стабровський (12.09.1987 – 18.12.2025) — львів’янин. Навчався у ліцеї №6 міста Львова, пізніше закінчив Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського. Значну частину життя присвятив плаванню.
Антон був членом національної паралімпійської збірної України з плавання, майстром спорту України міжнародного класу. У 2006 році став чемпіоном світу в естафетному плаванні та бронзовим призером чемпіонату світу на дистанції 100 метрів батерфляєм. На Паралімпійських іграх 2008 року в Пекіні виборов бронзову медаль. У 2009 році став чемпіоном Європи, у 2011-му — срібним призером чемпіонату Європи. На Паралімпійських іграх 2012 року в Лондоні посів четверте місце, а у 2013 та 2014 роках здобув бронзові медалі чемпіонату світу та чемпіонату Європи відповідно.
Зі слів рідних, Антон вирізнявся добротою, щирістю, відповідальністю та активністю, був спокійним, врівноваженим і комунікабельним.
У 2024 році він став до війська, захищаючи Україну від російських окупантів. Виконував бойові завдання на Південно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. За мужність Антон Стабровський нагороджений відзнакою Президента України — орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У нього залишилися батьки, син, брат, сестра та інші члени родини.