30 липня на 83 році життя відійшов у вічність Володимир Павлович Полянчук.
Сумну звістку повідомив редактор газети Голос з-над Бугу Василь Сорочук.
Днями у співавторстві з В. Мельником вийшов з друку історико-краєзнавчий нарис про село Копитів, до написання якого чимало праці вклав Володимир Павлович. І Він його побачив.
Вічна пам’ять Учителю!
Володимир Павлович Полянчук – народився 10 квітня 1943 року в селі Тартаківець, на Сокальщині.
В 1961 році закінчив 10 класів Тартаківської СШ. В 1962 році призваний в армію. Прослужив три роки танкістом в Закавказькому військовому окрузі. Офіцер запасу.
В 1966 році — помічник начальника другого відділу Сокальського об’єднаного райвійськкомату. Згодом працював інструктором-методистом з питань спорту в Тартакові.
З 1967 року починається педагогічна праця. Вчителював у Бишівській, Лучицькій і Боб’ятинській середніх школах. Вони стали йому рідними, бо тут він упродовж 47 років віддавав школярам весь запал свого серця.
У 1975 році закінчив заочно історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка.
Один із найактивніших учасників національно-культурного відродження в рідному краї. У липні 1989 року ініціював спорудження пам’ятника Кобзарю у Сокалі. В 1990–1992 рр. — голова районної ради Товариства української мови ім. Тараса Шевченка «Просвіта».
Обирался депутатом районної ради за списком НРУ.
З 1999 по 2016-й — голова Сокальського районного літературно-мистецького об’єднання «Колос», головний редактор альманаху «Сокольний край», член Української асоціації письменників.
Друкувався в районному часопису Голос з-над Бугу, в колективній збірці «Сокальщина літературна», альманахах «Провесень», «Сокольний край»
Автор поетичних збірок «Саджу свій сад» (1995) і «Танець каріатид» (1999). «Мріється Україна» — третя збірка віршів автора, в яку ввійшли твори, написані в різні періоди…