У понеділок, 10 серпня, Львів попрощається з трьома військовослужбовцями — Іваном Лозовим, Олегом Тирусем та Олександром Марущаком, які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає мешканців та гостей міста долучитися до церемонії прощання та в цей час утриматися від розважальних заходів.
Чин похорону відбудеться у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла та розпочнеться об 11:00. Орієнтовно о 11:30 на площі Ринок пройде загальноміська церемонія прощання. Після цього воїнів поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.
Іван Лозовий
Іван Лозовий (08.02.1971 — 01.08.2026) — львів’янин. Навчався у середній школі №32 Львова, згодом здобув фах слюсаря з механоскладальних робіт у державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва». Проходив строкову військову службу.
Працював водієм у ТзОВ «Фіакр-Львів», пізніше — в АТ «Видавництво „Вільна Україна“», а також займався приватними перевезеннями. У вільний час любив ремонтувати транспортні засоби та рибалити. Рідні згадують його як добру, щиру, веселу та компанійну людину з позитивним ставленням до життя.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії став на захист України. Служив на Миколаївському напрямку у складі 63-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, згодом воював на Північно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 44-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Івана Лозового залишилися мати, брат з дружиною, племінники, донька, зять та внучка.
Олег Тирусь
Олег Тирусь (25.04.1988 — 30.07.2026) — уродженець Львова. Навчався у Львівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №82, пізніше отримав спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище». Пройшов строкову військову службу.
За спогадами рідних, Олег був стриманим до стресів, товариським, ввічливим і щирим, легко знаходив спільну мову з людьми, вирізнявся доброзичливістю. Захоплювався риболовлею та цікавився автомобілями.
У 2024 році став до лав Збройних Сил України, захищаючи країну від російського вторгнення. Служив на Південно-Слобожанському та Запорізькому напрямках у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений відзнакою командира цієї бригади — «Хрест відваги» III ступеня.
У Олега Тируся залишилися батьки, сестра та родина.
Олександр Марущак
Олександр Марущак (15.10.1987 — 08.08.2026) — львів’янин. Закінчив Львівську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів №43, навчався у Національному університеті «Львівська політехніка», а також у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Рідні розповідають, що Олександр високо цінував дружбу, був відданим товаришем і завжди готовим підтримати побратимів. Його характеризують як добру, щиру, товариську та життєрадісну людину з оптимістичним поглядом на світ. Він активно займався спортом, любив біг, брав участь у змаганнях, захоплювався стрибками з парашутом. Дуже любив дітей, гостро реагував на несправедливість та прагнув правди. Мріяв стати професійним військовим і щиро любив Батьківщину.
У 2013 році підписав контракт із 80-ю окремою десантно-штурмовою Галицькою бригадою Десантно-штурмових військ ЗСУ. Був учасником АТО та Операції об’єднаних сил у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади та 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Сухопутних військ ЗСУ.
З початком повномасштабної агресії Росії брав участь в обороні Києва, пізніше продовжив службу на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара» ракетних військ Збройних Сил України. З 2025 року служив у Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України.
За службу Олександр Марущак нагороджений орденом Данила Галицького, нагрудним знаком «Учасник АТО», медаллю «За участь в Антитерористичній операції», медаллю «Ветеран війни» та іншими відомчими відзнаками.
У Олександра Марущака залишилися дружина, донька, батьки та родина.