
У Великомостівській громаді минає два роки відтоді, як на війні загинув захисник Ігор Купецький, який віддав життя за Україну. Сьогодні мешканці громади згадують його з болем і вдячністю.
Купецький Ігор Богданович народився 15 липня 1989 року. Його дитинство та юність минули у селі Двірці, яке стало для нього рідним домом. Ігор вирізнявся працьовитістю, відповідальністю та доброзичливістю. Отримавши фах столяра, він працював із деревиною, забезпечував себе та допомагав батькам, будував плани на майбутнє й цінував близьких людей.
Коли розпочалася повномасштабна війна і країна потребувала захисту, Ігор став до лав Збройних Сил України. 8 липня 2024 року його призвали на військову службу. Спочатку він служив навідником-кулеметником, а згодом — водієм-електриком управління мінометної батареї механізованого батальйону. Боєць брав участь у бойових діях під час Курської операції.
24 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Веселе Курської області, Ігор Купецький зник безвісти. Для його родини розпочався тривалий період невідомості та очікування. Мати й сестра молилися та сподівалися на його повернення, жили надією знову почути його голос і обійняти.
Через дев’ять місяців родина отримала трагічну звістку: за результатами ДНК-експертизи було офіційно підтверджено загибель Ігоря. Встановлено, що його життя обірвалося внаслідок мінно-вибухової травми, отриманої в зоні бойових дій.
5 серпня 2025 року тіло захисника повернули до рідного села Двірці, де він знайшов вічний спочинок на місцевій землі. Жителі громади провели його в останню дорогу, вшановуючи подвиг свого земляка.
Посмертно Ігорю Купецькому присвоєно почесне звання «Герой Великомостівської територіальної громади». Так громада віддала шану його мужності та самопожертві, підкресливши, що пам’ять про нього залишиться живою серед односельців і побратимів.
Ім’я Ігоря Купецького назавжди вписане до переліку тих, хто віддав найдорожче за свободу й незалежність України. У Великомостівській громаді схиляють голови перед його подвигом та з вдячністю згадують захисника.