***
Нічого. Нечисте сумління
відмиємо в Чистий Четвер.
Очікуємо Воскресіння
Того, Хто за нас помер…
А шлях до Голгофи — не ближній,
а смерть на хресті — страшна!
…У нас по сім п'ятниць на тижні,
а в Нього одна — страсна.
1. НА СВЯТІЙ ЗЕМЛІ
Ще все уперше… Десь наприкінці —
і хрест важкий, і страдницька корона…
Щаслива Мати. Радісні Вітці:
Отець Небесний і отець законний.
Росте Дитя. Вже й прагне щось казать.
І мліє серце в Йосифа старого:
"Оце і є найвища благодать —
в особі Сина поклонятись Богу".
Ще чаша гіркоти ледь надпилась…
І дума Бог у ніжності хвилини:
"Оце і є оте найбільше з щасть —
руками теслі обіймати Сина".
2. У ХРАМІ
Воно би слід вклонитися батькам —
у праведності виховали сина.
Здалось: аж просвітлів раптово храм,
коли вуста отверзла ця дитина.
Він говорив, як вголос мислив. Він
принишклі душі пропікав словами.
Уже Пророка впізнавали в нім, —
ловили кожну фразу бездоганну.
Та я не довіряв його вустам —
хлоп'я ж іще, безвусе і зелене!
Я в очі зазирнув йому, а там —
таке щось… надвисоке й незбагненне.
І я завмер, мудрець (чи фарисей?),
неначе задививсь у вічну Лету…
А хтось його спинив біля дверей:
— Ти звідки будеш, синку?
— З Назарету…
3. ХРЕЩЕННЯ ВІД ІВАНА
Вода в Йордані — світла!
Аж світа
у душах, що схилились
покаянно…
А ця —
така пречиста і свята,
з зачаття
не забруднена гріхами.
Смиренний погляд…
Голуба крило…
І Голос —
як знамення — над юрмою…
…Окроплюю, мов смертному,
чоло,
хоч знаю —
сам Господь переді мною.
4. ВЕРБНА НЕДІЛЯ
…В'їжджав Ісус Христос в Єрусалим.
Юрба стрічала Господа привітно:
"Осанна!"
Хресний шлях був перед Ним.
І сходженням була Неділя Квітна
до нездоланних, осяйних висот:
страждання, кров пролита, Воскресіння…
Цвіла весна. Торжествував народ.
Ішов Ісус на смерть задля Спасіння.
…У день такий хвилюється верба
в передчутті таїн благословення.
І вись — на диво світла й голуба.
Й душа в пориві Божого натхнення,
прозріла й тиха, проситься у Храм
надії, віри й вічної любові,
щоб істинного славити царя.
"Осанна!" —
над землею лине знову.
5. ПРИЧАСТЯ
И нет в мирах страшнее доли
Того, кто выпил боль до дна,
Кто предпочел причастье соли
Причастью хлеба и вина.
М. Волошин
…Усі дванадцять передчасно —
хто стане обраним — не знали.
Святе приймаючи причастя,
"Не я?" — у Господа питали…
Одному — смерть через розп'яття
і Воскресіння слава горда*,
другОму — злочину прокляття,
живих презирство і погорда,
щоб все Призначене збулося.
І розійшлися дві дороги…
А світові — тавром і досі —
довічне покарання тОго,
хто причастився солі трунком,
"посвяти знак" збагнувши вірно;
хто, попрощавшись поцілунком,
в безчестя тьму ступив покірно…
____
*тут в значенні велична, царственна
6. НА ОЛИВНІЙ ГОРІ
Ще можна спохватитись
і спастись.
І відвернути
Хресну ту дорогу.
І Чаші, що наповнена,
зректись.
І легшу ношу
випросити в Бога.
Він зрозуміє.
Бо таки ж Отець! —
Простить людину
в Синові Єдинім.
…Тривожна тиша.
Тьми і Світла герць.
Смиренна постать
у гаю Оливнім…
7. ХРЕСНИЙ ШЛЯХ •ДІВИ МАРІЇ
Почати світ Спочатку.
Накінець
віддати Сина
Смерті на поталу
задля Життя —
так вирішив Отець.
А Матір що?
У неї не питали.
…І проколов їй серце
кожен цвях —
там, на Голгофі,
на тім Лобнім місці.
Бо прийняла сама
свій Хресний Шлях —
шлях до Розп'яття
від Благої Вісті.
8. ОДКРОВЕННЯ •ВІД ПЕТРА.
ПОСЛАННЯ ЮДІ
Тебе — клясти? Я сам себе прокляв.
О Юдо, Юдо! Брате мій пропащий —
За тридцять срібняків Христа продав!
А я — аж тричі зрікся. Чим я кращий?
Тепер стікає кров'ю на хресті.
Страждає через нас і нас заради.
Він на Голгофі. Він — на висоті.
А ми з тобою — два осколки зради.
Не встояв ти. І я Його не спас.
Злякався. Привселюдно відхрестився.
Мене, либонь, не виправдає й час.
І ти, нещасний, краще б не родився!
…Змужніє дуб і для мого хреста.
І вже тремтить твоя осика в тузі…
Це, Юдо, ми — Апостоли Христа?!
Хай обидвом воздасться по заслузі.
9. СМУТОК ВАРАВВИ
Врятований!
Не вірю сам собі…
Розбійників
уже не розпинають?
За вибір
мав би дякувать юрбі,
а я, натомість,
сам себе втішаю.
Зітри, Варавво,
смуток із лиця.
Липка сльоза
страждань Його не гідна.
Радій
із дна нікчемного життя,
що й смерть твоя —
нікому не потрібна.
10. ПИЛАТ. •ВІКИ ПОТОМУ…
На безмір —
ані крапельки води…
Лише покути
відчуття безкрає
і сорому пекельного сліди,
що кров'ю
на долонях проступає.
Яка ж вона гаряча і густа!
Ятрять провину
монотонні рухи…
За віком вік
повз мене проліта.
А я і досі —
"відмиваю" руки.
11. СПОВІДЬ •ЧЕСНОГО ХРЕСТА
…Він спотикавсь. І я з Ним падав теж.
Він ніс мене смиренно на Голгофу.
А я — таки найважчий в світі хрест!
Якби ж я міг полегшати хоч трохи
На тім Його шляху. Якби ж я міг
Не так вгризатись у стражденну спину.
Та де там! Навіть Бог не допоміг
Єдиному улюбленому Сину.
Принизили Його. Й мене звели.
Ще й цвяхами з'єднали наші руки —
Це ж на мені Христа розіп'яли!
Я й досі відчуваю ту розпуку.
І досі огорта мене імла, —
Кляну свої кінцівки задубілі.
І кров свята, що цівками текла,
Навіки запеклась в моєму тілі.
Я від гіркої правди не біжу.
Я з дерева. Я вільний від спокуси.
Я — Чесний. Я нікому не скажу,
Що всім єством підтримував Ісуса,
Допоки неживого не зняли,
Не одірвали від мойого лона.
І гусла темінь кольору смоли.
І тиша опускалася бездонна.
…Якби ж я міг піднятись до небес
Чи відвести обійми розпростерті!
Якби ж я міг… А Він таки воскрес.
Як обіцяв, на третій день по смерті.
12. МОЛИТВА •ДО МАРІЇ-МАГДАЛИНИ
Возрадуйся, свята Маріє-Магдалино,
Гріха й розпусти позашлюбна дочко!
Господь з тобою — ти
любила Бога-Сина.
А ця любов — трудна і непорочна.
Христос… Чи Він те знав? Було Йому до того?
Усім провини відпускав із миром…
Якими ж ти очима дивилася наНього,
Коли втирала в мертве тіло миро?
Що думала тоді? Чи хоч поцілувала
Востаннє, як у мріях сокровенних?
А під хрестом? Боліла, що Чашею не стала,
В яку стікала б кров благословенна?
…Ти йшла в тіні Христа — ні діва, ні дружина.
Творцеві — ні невіста, ні невістка,
Ти просто, як ніхто, любила Бога-Сина.
І, може, про взаємність снила зрідка.
Це, може, ти Христа у Смерті й відмолила,
І вимолила в Неба Воскресіння…
Апостоли, ті так: поплакали й змирились.
А ти чекала: Спаса — не спасіння.
Не всім жінкам щастить зустрітися з Любов'ю.
А ти зустріла — Вічну і Єдину.
Обранице Христа! Блага! Господь з тобою.
Возрадуйся, Маріє-Магдалино!
13. ПИСАНКА
Орнаменти Душі. Творця рука.
Краси й любові незбагненний Космос.
Свіча. Яйце. Стікають з писачка
Живі пейзажі золотистим воском.
Птахи і квіти. Небо і земля.
Думок і ліній плетиво безкрає…
…Планета, в барвах скупана, сія
І писанка на ниточці кружляє.
Майстерності неосягненний дар.
Буття земного символи і міти.
І Бог, як геніальний писанкар,
Милується довершеністю світу.
О, таїна Господньої яси
У вічній часопростору безодні:
Далеких предків віщі голоси
І благовісні дзвони Великодні.
…Краплина Світла. Згусточок тепла.
Свяченого Яйця світобудова…
Воістину, було спочатку Слово.
Та після нього — Писанка була.
14. ВЕЛИКДЕНЬ
…Темінь.
Янгол — охоронцем.
Брила.
Гріб Господній.
…Сходить в діжі,
наче сонце,
паска Великодня.
Сходить Пасха…
На обрусі —
писанка розквітла…
Гріб відкритий.
Кров Ісуса.
Плащаниця.
Світло!..
***
Що ж… змий гріхи Ісусовою кров'ю
І припади до Чесного Хреста:
Невіглаством, недбальством, нелюбов'ю
Не розпинай в душі своїй Христа.
Шукай в молитві істину й розраду,
Радій, коли знайде мудріший хтось.
Од влади зла звільняйся, мов одчаду,
Щоб і в твоїй душі воскрес Христос.
2002 — 2011
Любов БЕНЕДИШИН.
м. Сокаль.