28-річному військовому Національної гвардії України з Львівщини, який майже два роки перебував у російському полоні, в Університетській лікарні провели складну реконструктивну операцію на нижній щелепі. Через вогнепальне поранення щелепно-лицевої ділянки чоловік тривалий час не міг повноцінно відкривати рот, нормально харчуватися та вільно розмовляти.
Євген служив у лавах Національної гвардії з 2022 року. У 2024 році під час мінометного обстрілу він зазнав поранення і потрапив у полон. Спочатку його утримували в Суходольську на Луганщині, згодом перевезли до Орська Оренбурзької області росії. У неволі поранення фактично не лікували, тож після повернення додому у військового залишилися тяжкі наслідки травм.
За цей час Євген втратив слух на одне вухо. Через неправильне зрощення уламків нижньої щелепи він відчував постійний дискомфорт, не міг нормально їсти та говорити. Сам військовий зізнається, що під час полону думати про лікування не доводилося, адже не було жодної певності в майбутньому.
«У полоні про це не думав. Там не було думок взагалі. Ми не знали нічого: чи тебе чекають, чи є куди вертатися», — розповідає він.
В Університетській лікарні фахівці Клініки реконструктивно-пластичної хірургії виконали операцію, спрямовану на усунення наслідків поранення та відновлення анатомічної форми і функції нижньої щелепи. За словами керівниці клініки Юлії Медвідь, через відсутність своєчасної медичної допомоги кісткові уламки зрослися у неправильному положенні, що спричинило деформацію та порушення функцій щелепи. Під час втручання хірурги виправили деформацію та відновили правильне розташування кісткових структур.
Медики зазначають, що операція минула успішно. Попереду у Євгена період реабілітації, аби він зміг знову безболісно відкривати рот, повноцінно харчуватися, вільно спілкуватися та повернутися до звичного життя.
Найбільшою підтримкою для військового є його родина — дружина та трирічна донька. Після звільнення з полону він насамперед зателефонував рідним, а тепер, перебуваючи в лікарні, щодня кілька разів виходить з ними на зв’язок. Після майже двох років невідомості для нього найважливіше — чути голоси близьких і знати, що вдома на нього чекають.
Історія Євгена показує, що шлях до відновлення для звільнених із полону не завершується в день повернення. Вони потребують тривалої медичної, психологічної та соціальної підтримки, аби подолати наслідки пережитого полону та бойових травм.