У вівторок, 7 липня, у Львові відбудеться міська церемонія прощання з військовослужбовцями Дмитром Воскобойніковим та Олександром Романовим, які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає львів’ян і гостей міста долучитися до вшанування пам’яті захисників та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 11:30 на площі Ринок проведуть загальноміську церемонію прощання. Після цього воїнів поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.
Дмитро Воскобойніков (30.04.1985 — 16.12.2024) був львів’янином. Навчався у середній загальноосвітній школі №42 Львова, працював автослюсарем на станції технічного обслуговування. Рідні згадують його як добру, відповідальну, мужню та наполегливу людину, яка вирізнялася щирістю та готовністю допомогти іншим. Він був люблячим і турботливим батьком, захоплювався риболовлею, полюванням та автомобілями.
У 2024 році Дмитро став на захист України від російського вторгнення. Служив на Донецькому напрямку у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Сил безпілотних систем Збройних Сил України, боронячи територіальну цілісність і суверенітет держави. У нього залишилися дружина, донька та брат.
Олександр Романов (01.01.1968 — 03.10.2024) родом із Херсона. Навчався у комунальному закладі «Східненський ліцей» Музиківської сільської ради Херсонського району Херсонської області, згодом продовжив освіту в Херсонському навчально-науковому інституті Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Проходив строкову військову службу, працював стивідором у державному підприємстві «Херсонський морський торговельний порт».
За спогадами рідних, Олександр був добрим, сімейним, компанійським і веселим, водночас серйозним та працьовитим. Любив футбол, цікавився боксом, риболовлею та важкою музикою, був турботливим чоловіком і батьком.
У 2024 році він також став на захист Батьківщини від російських окупантів. Служив на Херсонському та Донецькому напрямках у складі 123-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України, обороняючи територіальну цілісність і суверенітет України. У Олександра Романова залишилися дружина, донька, син, мати та сестра.