Вчора Белзька громада зустріла свого Героя, Руслана Дробишева, який повернувся додому на щиті.
З самого ранку на початку села Цеблів громада вийшла зустрічати свого Захисника. Люди ставали на коліна, схиляли голови, тримали прапори й мовчки плакали. Сьогодні Дробишев Руслан Іванович востаннє повернувся додому — до оселі, яка так чекала свого господаря.
Найважче сьогодні — його мамі. Тепер вона саджатиме квіти біля дому — і він не вийде назустріч. Готуватиме вечерю — і його місце залишиться порожнім. Чекатиме, як чекала все життя…
“Дитиночко моя, пустіть мене до нього, я скажу йому слово…Русланчику…” — крізь ридання повторювала мати.
Остання дорога Руслана Івановича додому… Останній шлях серед рідних людей, сліз і молитви. Сьогодні плакала вся громада. Бо ми втратили не просто воїна — ми втратили сина України, частину нашої спільної душі.
Світла пам’ять тобі, наш Герою. Ти повернувся додому. Не так, як мріяли. Але з честю. І тепер ти навіки — в наших серцях, у нашій пам’яті, у нашій землі.
🕯️ Вічна слава Герою. Вічна пам’ять. 🇺🇦 Герої не вмирають.