У Львові 22 листопада відбудеться церемонія прощання із трьома військовослужбовцями, які загинули, захищаючи Україну.
Міська рада закликає мешканців та гостей міста приєднатися до події та утриматися від розважальних заходів. “Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань,” – повідомляється на офіційному сайті мерії.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Загальноміська церемонія прощання пройде на площі Ринок о 11:30. Захисників буде поховано на Личаківському кладовищі.
Олег Брилевський (08.09.1993 – 13.07.2024) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі м. Львова. Згодом здобув професію автомеханіка у Львівському коледжі.
Працював автомеханіком на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Олег захоплювався мотокросом, мав хист до техніки й був майстром на всі руки. Цікавився автомобілями, вирізнявся щирістю, турботливістю та товариськістю, умів підтримати й був надійним другом. Особливо любив проводити час із донькою.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 25‑ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Олега Брилевського залишилися дружина, донька, мати, двоє сестер та родина.
Андрій Стахник (28.06.1981 – 21.09.2025) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 96 м. Львова. Згодом здобув фах хореографа у Львівському фаховому коледжі культури і мистецтв, а також у Київському національному університеті культури і мистецтв.
Працював хореографом, був учасником Київського академічного ансамблю пісні і танцю «Калина».
Зі слів рідних, Андрій був творчою, щирою й доброю людиною, любив подорожувати та завжди охоче допомагав іншим.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 80‑ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Андрія Стахника залишилися дружина, син, батьки та брат.
Ярослав Гой (05.10.1982 – 31.10.2025) Народився за кордоном. У ранньому віці разом із сім’єю переїхав до села Верхні Гаї Львівської області.
Навчався у Верхньогаївській гімназії імені Маркіяна Шашкевича Дрогобицької міської ради Львівської області та у ліцеї № 16 імені Юрія Дрогобича Дрогобицької міської ради Львівської області. Згодом у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького за спеціальністю “Фармація”.
Працював завідувачем на приватних підприємствах “Соломія-сервіс” та “Сімейна аптека”.
Зі слів рідних, Ярослав любив риболовлю, збирання грибів та футбол. Вирізнявся спокійною, врівноваженою та доброзичливою вдачею, був щирим і турботливим, особливо любив дітей.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 5‑ї окремої штурмової Київської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Нагороджений медаллю “Ветеран війни”.
У Ярослава Гоя залишилися дружина, двоє синів, батько та брат.