Сьогодні Белзька громада провела в останній шлях свого земляка — молодшого сержанта Романа В’ячеславовича Григоренка, який загинув, захищаючи Україну.
Скорботна процесія пройшла селами громади, щоб кожен міг віддати останню шану Герою. У рідному селі Піддубне Романа зустрічали з глибоким сумом. До прощання долучилися не лише місцеві жителі, а й мешканці села Лопавше Демидівської громади, звідки родом загиблий, а також його побратими по службі.
Сльози, мовчання та нестерпний біль — усе це супроводжувало церемонію прощання. Найважче було рідним: мати не стримувала сліз і прошепотіла крізь плач: «Вставай, сину… ходи додому… ти вже вдома…». Дружина Уляна та двоє дітей — донька Дарина і син Захар — були сповнені невимовного горя. Старенький батько, спираючись на палицю, поглядом у небо ніби шукав відповідь на єдине болюче питання: «Чому саме мій син?..»
Молитви, сльози та тиша — такою була атмосфера цього важкого дня. З військовими почестями Романа Григоренка поховали як справжнього Героя, котрий віддав життя за свободу і майбутнє України.
Ця непоправна втрата залишила глибоку рану в серці не лише родини, а й усієї Белзької громади.
Белзька міська рада висловлює щирі співчуття родині, друзям і бойовим побратимам загиблого. Ми разом з вами у скорботі та вшановуємо пам’ять Героя.
🕯️ Вічна пам’ять Роману Григоренку. Герої не вмирають.