4 вересня 2024 року Великомостівська громада втратила свого захисника — Петра Ігоровича Романчука. Військовослужбовець загинув у бою за Україну в районі населеного пункту Олександрівка Кореневського району Курської області російської федерації.
Петро Романчук народився 13 липня 1985 року у Великих Мостах, згодом проживав у селі Борове. Навчався у Великомостівській школі, після її закінчення працював верстатником на меблевій фабриці «Рата».
У 2007 році він одружився. Разом із дружиною виховував сина Олега та доньку Наталю. Рідні згадують його як люблячого батька, сина і брата, людину, яку поважали й цінували близькі.
10 травня 2024 року Петра Романчука призвали на військову службу за мобілізацією. Він став до лав десантно-штурмового батальйону військової частини А2582, де служив стрільцем-помічником гранатометника. Побратими запам’ятали його як сміливого, надійного воїна, який завжди був готовий прийти на допомогу.
Виконуючи бойове завдання, Петро Романчук загинув у віці 39 років. Воїна поховали з військовими почестями у рідних Великих Мостах.
У загиблого залишилися син, донька, мама та сестра з родиною. Для них, як зазначається у спогадах, роки після його загибелі стали часом болісної порожнечі та очікування зустрічі хоча б у снах.
За особисту мужність та самовіддане служіння українському народові Петро Романчук посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня Указом Президента України від 23 жовтня 2024 року. Також йому посмертно присвоєно почесне звання «Герой Великомостівської територіальної громади».
Пам’ять про Петра Романчука у Великомостівській громаді зберігають як про люблячого батька і сина, відданого побратима та справжнього захисника України.