У середу, 16 серпня, Львів попрощається з двома військовослужбовцями. Петро Корсак та Богдан Бабій захищали Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Чин похорону військових розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.
Біографічні довідки захисників
Богдан Бабій (09.02.1990-13.08.2023). Уродженець села Лопушна Львівської області.
Навчався у Гімназії «Сихівська» (сьогодні – Ліцей «Сихівський» Львівської міської ради). Здобув освіту у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського. Після завершення навчання проходив військову службу на Львівщині.
У мирний час працював у сфері торгівлі, згодом – експедитором. Майстерно грав у футбол, був винятково доброю та працелюбною людиною.
Із перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив державу у лавах 115-ї окремої механізованої бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання у «гарячих» точках фронту.
Попри отримане поранення, вже у вересні знову повернувся на війну. Напередодні загибелі мав отримати військове звання «сержант».
У Богдана Бабія залишилися батьки, бабуся, брат та 8-річна донька.
Петро Корсак (04.02.1979-13.08.2023). Уродженець села Бортків Львівської області.
Навчався у Бортківському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Львівської області. Здобував освіту у Львівському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту, згодом – у колишньому Вищому професійному училищі №57.
Після завершення навчання займався ремонтом автомобілів.
Учасник Революції Гідності. Потім виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у лавах тодішнього 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь».
У 2016 році повернувся з фронту через серйозне поранення. Марив військовою справою. Саме тому із початком повномасштабного вторгнення, попри статус людини з інвалідністю, добровільно став на захист Батьківщини. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави у лавах 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував завдання на Київщині, Житомирщині, Харківщині, Луганщині, Донеччині та поблизу Чорнобильської зони відчуження.
За особистий героїзм був нагороджений нагрудним знаком Міністерства оборони «За зразкову службу». Загинув, рятуючи побратимів.
У Петра Корсака залишилися мама та сестра з родиною.