Цікаво знати

Чи пішли на користь зміни в ЗСУ?

Що змінилося в Українській армії за останні п’ять років, з 2013-го року? Чи були це реальні зміни або все обмежувалося рапортами про те, що “все йде за планом”?

Скільки разів ми переконувалися в справедливості приказки про смаженому півневі і його любові клюнути, нагадуючи про себе. Але, мабуть такий вже у нас, українців, менталітет. Ще не припече, не поворухнув. Так сталося і з нашою рідною армією. Замигтіло в мас-медіа страшне слово “війна”. Лише тоді почалися якісь рухи тіла з боку владних структур, щоб хоч якось захистити країну.

В армійські частини стала надходити нова форма в цифровому камуфляжі ММ-14. Якщо раніше бійці миготіли на позиціях, як у тирі, одягнені в “берізки” і “дубки” найнеймовірніших забарвлень, то тепер вони дійсно розчиняються на місцевості.

Чоботи замінили берци. Нехай і не завжди зручні, але наша промисловість робить все, щоб вони стали більш комфортними і пристосованими до військової служби.

А адже до 2014-го року стан Української армії було, м’яко кажучи, плачевним. Це стосувалося всього. Екіпіровки, озброєння, харчового забезпечення. Але, так чи інакше, зміни почалися, вони є і тривають. Особливо це стало помітно з початком ООС, Операції об’єднаних сил.

Багато в чому змінився і підхід до служби в армії. Звичайно, в деяких сім’ях до цих пір існує “совковий” підхід до цього питання. Вчися, а не те загребуть в армію! Але ті контрактники, які свідомо ризикують життям, роблять це не тільки для того, щоб прогодувати свої сім’ї. Чужого горя, як і чужих дітей, не буває. І вони, як всякі нормальні люди, підгодовують мирних жителів, діляться з ними медичними препаратами зі своїх аптечок. А іноді і гинуть, просто виносячи дитини з-під мінометного обстрілу найманців найгуманнішої країни в світі.

Перехід до принципів, на яких побудована найпотужніша в світі військова структура, НАТО, це не тільки зміна військової символіки, що носиться на погонах. Це зміна самої ідеології підготовки солдатів. Коли більш досвідчений навчає кілька новобранців.

Це дуже важливий момент, який формує відносини всередині особового складу. Дідівщину, яка ще з радянських часів переслідувала “молодих” солдат, змінює наставництво. Адже від уміння лікоть в лікоть стоїть поруч солдата в бойових умовах залежить і життя інструктора. На перший план виходить саме вишкіл підопічного. Тому, то, що знаєш, передай іншому, і він врятує тебе у важкій ситуації.

Оснастили наші бійці також хорошими бронежилетами і касками. Багато в чому в цьому треба дякувати волонтерів. Адже, куди йдуть гроші від державних закупівель, залишається таємницею. Це основна причина того, що солдати багато чого не отримують.

Будьмо оптимістами. Навіть з харчуванням солдатів, про що не замислювалися десятиліттями, відбуваються позитивні зрушення.

Голос Сокальщини на GoogleNews