Знайомство з будь-якою державою починається з доріг. А що можна сказати про наші дороги, які є обличчям Сокальщини та «кровоносною системою» економіки району. Останнім часом ці «артерії та капіляри» не витримують жодної критики: дорожня мережа вкрай зношена і навіть дороги державного значення щодо міцності та рівності не відповідають сучасним вимогам. А що казати про позаміські вулиці і шляхи, які з’єднують наші міста і села, а тим більше віддалені населені пункти? Вони уже тричі відпрацювали свій міжремонтний нормативний термін, тобто не 12 років, а 30-40. Недарма люди, жартуючи, кажуть, що у нас є два види доріг – погані і дуже погані. По них не те, що їздити, ходити страшно. Мова про ремонт заходить щороку і все починається з так званого ямкового, який плавно переходить у поточний. Водії та мешканці Сокальщини нарікають, бо щодня мусять нищити свої транспортні засоби, аби дістатися на роботу чи у справах до райцентру. І їхні нарікання слушні, бо дороги у катастрофічному стані.
Про це розповіли:
Володимир ОПУЛЬСЬКИЙ, житель села Старгород:
– Ще ніколи дорога з Тудоркович до Боянич не була у такому стані як зараз. Тут яма на ямі. Зокрема, відтинок дороги з Тудоркович до Угринова, розбили ще торік, коли возили цукрові буряки. Вибоїни були такі глибокі, що навіть неподалік Войславич фура так «сіла» у неї, що її витягував трактор «Т150». Нині водії їдуть з Тудоркович в Сокаль через Трудолюбівку по польовій дорозі, бо там нема таких ям. Зате від кафе «Ялинка» до Нововолинська дорога добра, хоча це лише декілька кілометрів від Тудоркович. Водії, які їдуть з Волині, не знають про вибоїни, розганяють машини, а коли під’їжджають до села, то не встигають гальмувати і ламають їх, гнуть диски та гублять ковпаки. Добре, що хоч наші сільські дороги дещо у кращому стані, бо громада з ініціативи сільського голови Івана Чернієвського засипала їх породою. Зробили і дорогу у Пісочному на цвинтар, бо не можна було туди дістатися у негоду. З Тудоркович до Старгорода тепер є лише декілька ям. За кошти ПАФ «Войславичі» (Ігор Сметана) зроблено відтинок дороги від траси до Войславич та разом із сільською радою подбали про бічні вулиці у селі.
Андрій СЕНЮК, депутат районної ради:
– Cьогодні дороги на Сокальщині знаходяться у дуже поганому стані, та не відповідають сучасним стандартам. До цього призвело недостатнє фінансування галузі протягом багатьох років, та й до якості проведених робіт виникає багато запитань.
Сьогодні основна увага на Львівщині зосереджена до тих доріг, які будуть забезпечувати транспортне сполучення чемпіонату Європи з футболу. Відповідно основні кошти, що стосуються ремонту доріг з бюджету, скеровані на те, щоб виконати умови програми підготовки до «Євро2012». Через що й райони Львівщини недоотримали кошти на ремонт доріг. Сьогодні вже практично закінчується будівництво і ремонт доріг, які фінансувалися у першу чергу – це у м. Львові, Львів – Мостиська, Львів – Краківець, Львів – РаваРуська, Львів – Київ.
Варто зазначити, що дороги перебувають у різному підпорядкуванні і мають різне значення: загальнодержавні, обласні, районні, місцеві комунальні. Фінансуються вони з відповідних бюджетів, в яких сьогодні немає достатньої кількості коштів. Новий Податковий кодекс змінив і збільшив надходження податків: тепер у вартість бензину закладено податок на дороги, який сплачується у загальнодержавний бюджет. Здавалось, що з його впровадженням проблеми з дорогами відпадуть самі по собі, однак, на жаль, їхній стан від цього не покращився, а фінансування не збільшилося. Просто більшість грошей залишається у Києві або ідуть на якісь інші витрати за іншими статтями.
Проте не варто оглядатися назад, а потрібно рухатись вперед. Зараз на Сокальщині розробляється детальна схема планування Сокальського району. Тому всім головам сільських, селищної і міських рад необхідно подати заявки і пропозиції щодо поточного і капітального ремонту доріг. Без цього отримати гроші на дороги буде дуже складно. Також всім органам влади і громадськості треба зосередити увагу на те, щоб з державного бюджету у 2012 році були виділені кошти на ремонт основної дороги у Сокальському районі – це Жовква – Великі Мости – Червоноград – Нововолинськ (з’єднує Львівську і Волинську області). Тобто, необхідно, щоб ця дорога отримала фінансування у другу чергу з державного бюджету відповідно до програми підготовки доріг до «Євро2012», оскільки вона забезпечує сполучення Львова з новим митним переходом Угринів-Долгобичів, що планується відкрити до чемпіонату. Бо, напевно, якщо грошей не буде до початку «Євро2012», то невідомо, коли вони надійдуть, враховуючи економічний стан у країні. Сьогодні найгірша ситуація на вищевказаній дорозі спостерігається на відтинках у Великих Мостах, подібна і у Межиріччі, де через шахтні підробки просідає грунт, на межі Червонограда й Острова, Хороброва та перед в’їздом у Волинську область.
Цю дорогу необхідно зробити першою разом з декількома кілометрами об’їзної, що запланована на території Хоробрівської сільської ради для сполучення з митним переходом. Адже відомо, що відкриття митного переходу УгринівДолгобичів можливе тільки за умови, що буде збудована і відремонтована дорога з належним покриттям. Також необхідне погодження автомобільної Служби доріг України, митної та прикордонної служб України. Сьогодні відкриття митного переходу – це одне з першочергових стратегічних питань для району, яке необхідно вирішити. Це забезпечить надходження податків у районний бюджет, сприятиме економічному, соціальному та культурному розвитку не тільки прикордонних територій, а й всієї Сокальщини.
Дуже жахливо виглядає й дорога з Радехова до Червонограда. Тут практично нема цілого твердого покриття і легковим автомобілем проїхати через ями неможливо. Цю дорогу колись зробили за старими стандартами, тож за останні роки її знищив важковаговий транспорт. До того ж ніхто добросовісно не робив ямкового ремонту. Тут необхідний уже капітальний, бо ямковий не допоможе. На мою думку, ямковий ремонт є неефективним та й проконтролювати якість робіт вкрай важко.
Окремої уваги потребує й третій напрямок – це дорога Рава-Руська–Гайок. Тут практично залишився тільки напрямок. В місті Великі Мости міст весь у ямах, в селі Волиці багато ям, в Двірцях дороги практично не залишилось, так само і в Бутинах, Пристані, а чим далі до РавиРуської тверде покриття «зникає», а з боку Жовківського району взагалі відсутнє.
Не краща ситуація і з дорогою у смт. Жвирці, а також між Белзом та Угновом.
Думаю, що й громада, депутати усіх рівнів, мають більш активно контролювати фірми підрядників, зокрема, скільки їм виділено коштів, і що на них зроблено та чи якісно. Вважаю, що це спонукало б їх добросовісно виконувати роботу.
Ігор МОРОЗ, заступник Угнівського міського голови:
– Нині більшість доріг на Сокальщині практично зруйновані вщент. Не виняток вони в Угнові та навколо нього. Через наше місто проходить дорога ЧервоноградРаваРуська, яку обслуговує філія «Сокальський райавтодор». Дорожнє полотно давно потребує нагального ремонту. У найгіршому стані вулиці Сагайдачного, Стуса, частина Равської. Великі вибоїни є на мостах через річку Солокія та меліоративних каналах, що перетинаються з даною дорогою. Практично, цей шлях уже тридцять років ніхто не ремонтував, як і не робив ямкового ремонту. Хоча ми ж прикордонна територія, і у найменше місто України приїжджають зза кордону вихідці з Угнова та туристи.
Комунальні дороги також потребують ремонту. На жаль, у місцевому бюджеті нема коштів, аби довести їх до належного стану. У цьому році лише вдалося залучити експертів і провести їх інвентаризацію та обстеження і поставити на баланс комунального підприємства міста. Підготували також кошторисну документацію на капітальний ремонт вул. Лесі Українки. Аби відремонтувати їх, потрібно чимало коштів, яких у місцевому бюджеті не має. Через що й виходить замкнуте коло, вибратися з якого без допомоги держави практично неможливо.
Роман ЛЕВКІВ, Реклинецький сільський голова:
– Через наше село йде дорога Великі Мости-Добротвір, яку обслуговує філія «Сокальський райавтодор». Дорога у вибоїнах, через що транспорт часто ламається і курсує з перебоями. Уже декілька років ніхто не ремонтував її, а хіба що «латали». Ямковий ремонт нічого не дав: за місяць-другий знову ями та ще глибші. Через що місцями на дорозі нема асфальтного покриття. Сільські вулиці підтримуємо, як можемо. Але бокові – грунтові, підсипаємо породою та розгортаємо грейдером, це покращує на деякий час їх стан. А впаде дощ, ями вибиваються знову. У селі Стремінь ще гірша ситуація: торік у негоду «Школярик» грузнув і не міг підвезти дітей до школи. Через що я, як сільський голова, влітку звертався в Облавтодор до п. Тарасовича, аби допоміг відремонтувати дорогу Реклинець – Стремінь. Він відповів, що коштів на ремонт дороги немає, проте пообіцяв посприяти з грейдером. А нам би хоч 8 машин щебеню, і вона послужила б ще деякий час. До того ж вкрай необхідно відремонтувати дорогу на відтинку біля присілка Черешня, де нема твердого покриття і у негоду не можна проїхати через глибокі вибоїни. Добре, хоч обласна рада у цьому році виділила 40 тисяч гривень на ремонт комунальної дороги Яруги – Стремінь.
Олег РЕКРУТ, водій:
– Я працюю водієм у районному територіальному центрі. Працівники відділення часто виїжджають у села району, аби поспілкуватися із підопічними, з“ясувати як за ними доглядають соціальні працівники та визначити потребу громадян у тих чи інших соціальних послугах. Тож добре знаю дороги на Сокальщині, бо по роботі бував майже у кожному населеному пункті. Прикро, що вони що не рік стають все гіршими, бо ніхто їх не ремонтує. А якщо ще рікдва цього ніхто не робитиме, то хтозна чи легковий автомобіль подекуди зможе переїхати. Колись хоч «латали», а тепер і цього не роблять. Однак, якщо нема змоги покласти нове асфальтне покриття, бо це дорого, то хоч би зробили якісний ямковий ремонт аварійних ділянок, бо далі уже нікуди. Наприклад, якщо до Тартакова дорога більшменш, то до Переспи, Боб’ятина, Перетік – просто жахіття. Від колишньої асфальтівки нічого не залишилося. На Угнів від села Стаївка практично дороги нема: вибоїна на вибоїні. Там цьогоріч два колеса пробив. Прикро, що у нас такі дороги. Чомусь у сусідівволинян вони доглянуті та заасфальтовані, а у нас від них практично залишилася одна назва. Невже там комунальники кладуть асфальт поособливому?
Ярослав ГОДІСЬ, Сілецький сільський голова:
– Всіх доріг на території сіл Сілецької сільської ради понад 50 км. Більшість з них укріплені породою, а деякі – покриті п’ятисантиметровим шаром щебеню. Зовсім невелика частина вкрита асфальтом – це 450 м на присілку Заболотня, 390 м по вулиці Шахтарська, 100 м по вулиці Новій. Але остання у незадовільному стані. У присілку Підрочин є 2300 м асфальтівки та вона теж потребує ремонту. Найгірша до присілка Параньки, там є лише 25 хат, де живуть, в основному, люди похилого віку. Аби її привести у більшменш нормальний стан потрібно від смт. Гірник через ліс відремонтувати два кілометри дороги до присілку. Та коштів у нас нема. Магістральні дороги, які проходять через село, за сучасними мірками, на жаль, у незадовільному стані.
На наступний рік плануємо скерувати кошти на капітальний ремонт та реконструкцію Народного дому та будівництво дитячого садочка. А це чималі гроші. Тож з ремонтом доріг доведеться ще зачекати.
Ігор СИДОР, директор ПП «Львівське автотранспортне підприємство»:
– Нині перевізники, які обслуговують приміські маршрути та маршрути до віддалених сіл, опинилися в скрутній ситуації. На території Сокальського району дорожнє покриття у вкрай незадовільному стані, а на окремих ділянках величезні вибоїни, через які неможливо проїхати. Водії змушені їх обминати, виїжджаючи на зустрічну смугу, узбіччя, пішохідні доріжки, чим створюють аварійні ситуації. В загальному, доріг, які б відповідали правилам експлуатації автомобільних шляхів, у районі майже немає. Зокрема, такий катастрофічний стан доріг на напрямках: Сокаль-Шарпанці; Сокаль-Бодячів; Сокаль-Княже; Сокаль-Роятин; Сокаль-Перетоки; Сокаль-Ульвівок; Сокаль-Варяж, Сокаль-Бояничі. Через незадовільний стан доріг автобуси не можуть вчасно доїхати до населених пунктів. Транспорт постійно ламається.
З одного боку контролюючі органи, влада вимагають від перевізників дотримуватися договорів та графіків руху, проте з іншого – не створюють належних умов для цього. Перевізники відмовляються від деяких маршрутів і не хочуть брати участь у конкурсах з перевезення пасажирів по окремих з них.
Кожного року з бюджетів різних рівнів скеровують кошти на ремонтні роботи, але цього надзвичайно мало для доведення наших доріг хоча б до задовільного стану. Крім того, ці кошти виділяють переважно для ремонту доріг до великих сіл. Також потрібно звернути увагу на якість робіт. Як показує практика, так званий «ямковий ремонт» не дає жодних результатів, бо через рік від нього на дорозі не залишається й сліду.
Який вихід з цієї ситуації? Мабуть, марно сподіватися і говорити про те, що держава повинна виділити більші суми коштів на ремонт доріг. Єдине, що залишається – це прозорість їх освоєння. Депутатам всіх рівнів, міським, сільським головам необхідно також контролювати якість ремонтних робіт.
* * *
Дороги у нас катастрофічні. А заручниками ситуації є жителі міст та сіл, які не можуть дістатися в Червоноград чи Сокаль, та водії, які нищать свої транспортні засоби. Через невідповідний стан доріг карета «швидкої допомоги» не може швидко дістатися до хворого на виклик, автобуси не курсують за графіком, «Школярики» не можуть підвезти дітей з віддалених сіл до шкіл, а водії – щодень доставляти хліб у найвіддаленіші села… Як бачимо, погані дороги – це причина, яка тягне за собою цілий віз проблем.
Записала Любов ПУЗИЧ.
Фото Ольги Дилин.