Фельдшерсько-акушерський пункт у Переспі розташований в одному приміщенні з сільською радою. У двох кімнатах зроблено ремонт, всередині чисто і затишно. І у цьому заслуга молодшої медсестри Надії Дзьоби. Тамтешній фельдшер пішла у декретну відпустку, тож місцеві жителі, а це понад 700 мешканців, залишилися без медичної служби. Добре, що у селі живе колишній фельдшер ФАПу Катерина Мусій, яка завжди готова допомогти. А недавно керівництво Сокальської ЦРЛ скерувало сюди молодого спеціаліста Богдана Дзвонковського, який тількино закінчив Луцький медичний коледж.
Представляти нового фельдшера переспівській громаді приїхали головний лікар Сокальської ЦРЛ Роман Швед та його заступник Сергій Касян, які принагідно оглянули приміщення, подивилися чим ФАП обладнаний, що потрібно ще зробити, щоб тут були нормальні умови праці та все необхідне для роботи. Взяли на замітку, що потрібно поновити медичне обладнання, бо є лише старенькі кушетки та гінекологічне крісло. За потреби можна використовувати ще дві кімнати, які стоять пусткою. В одній з них був стоматологічний кабінет, який не працює декілька років. Взимку приміщення опалюється, однак немає води…
Переспівський сільський голова Степан Кіндратюк ввести в курс справи молодого спеціаліста попросив досвідченого фельдшера Катерину Андріївну Мусій. Вона відпрацювала 50 років у цьому ФАПі. Нині на заслуженому відпочинку, але односельці звертаються до неї по допомогу.
Буває, що й вночі, бо ж відомо, що хвороба не вибирає часу. Сільський голова розповів, що пані Катерина не раз рятувала потерпілих в ДТП, що траплялись поблизу села, нікому не відмовила у наданні медичної допомоги. На це жінка скромно відповіла: «Така доля у медиків: служити людям. Моя хата завжди відчинена для хворих».
Пані Катерина познайомилася з молодим спеціалістом та його матір’ю Лесею Дзвонковською, яка приїхала підтримати сина. Хлопець дещо нервував. І щоб зняти напругу, його досвідчена колега розповіла, як п’ятдесят років тому її, молоду дівчину, після закінчення медучилища 9 березня, у сильну заметіль, привезла на санях головний лікар Тартаківської амбулаторії, до якої належав ФАП, Ольга Степанівна Антонова з Тартакова у Переспу. І далі продовжила: «Цієї будівлі ще не було, а медпункт «тулився» у старенькій хаті. Тодішній голова сільської ради знайшов мені тимчасову квартиру, щоб мала де переночувати. О шостій годині ранку мене розбудив стук у вікно, хтось просив про допомогу: у жінки почалися перейми. Довелося самій приймати пологи, бо у село, через заметіль, ні «швидка», ні будьяка інша машина не могли доїхати. Необхідних інструментів у мене теж не було. За мить пригадала все, чого вчили у лікарні, й прийняла пологи… Народився хлопчик». Багатьом дітям фельдшерка допомогла з’явитися на світ. Не одне подружжя на її честь назвали доньок ім’ям Катерина.
Наша співрозмовниця пригадала, що в 1964-1966 роках при ФАПі у Переспі було пологове відділення на три ліжка. У селі тоді народжувалося 25-30 дітей на рік. Згодом демографічна ситуація змінилася. Пані Катерина зазначила, що були різні випадки, у дуже складних – викликали гінеколога Лотоцького зі Сокаля, який приїжджав за 15 хвилин. І констатує, що в той час медики відповідальніше ставились до роботи. Зараз цього бракує. Вона розповіла, що дочка, яка за фахом теж лікар, була в Італії, і так склалися обставини, що мусила звернутися по допомогу до медиків. Одразу ж помітила відмінність, бо там зовсім інше ставлення пацієнтів до лікаря, яке базується на довірі та фаховості спеціалістів. І з сумом, каже, що нам ще дуже далеко до них.
Катерина Мусій переконана, що найкращий фельдшер той, який постійно живе у селі, бо його допомога потрібна селянам і вдень, і вночі. Вона радила керівництву ЦРЛ та сільської ради знайти медпрацівникові квартиру, бо доїжджати важко. До того ж, як правило, тількино медик поїде з села, тут же потрібна його допомога: щось сталося чи у когось загострилась хвороба. Навіть вночі, напередодні цієї зустрічі, до неї по допомогу прибігла жіночка, в її тата стався інсульт. Медик, не вагаючись, побігла до хворого. Чоловік пані Катерини за стільки років уже звик, бо розуміє, що дружина поіншому не може: вона і на пенсії залишається вірною клятві Гіппократа.
Катерина Андріївна радила Богдану Дзвонковському спершу пройтися селом. І пригадала, що розпочинала з того, що зробила його обхід, щоб познайомитися з людьми. Завела зошит, в якому записувала хто чим хворіє: в кого тиск, в кого серце, чи щось інше. Тоді вона знала, чого можна сподіватися. А наступного ранку розпочала прийом хворих у ФАП, після обіду ходила на виклики й патронаж дітей. Ходила пішки, лише в останні роки праці, їй виділили велосипед. А Переспа село не таке й мале: налічує 170 дворів, дітей до 14 років в ті часи було 140-150 осіб, а в окремі роки – 200.
«Тепер молоді спеціалісти знають багато законів, а забувають про обов’язки. Найцінніше – це життя людей, і наше покликання – лікувати та рятувати їх. Я користувалася у селян авторитетом, вони дослухалися до мене. І тому не було жодного відмовлення від профілактичних щеплень. Жінки приходили на гінекологічні огляди, робили флюорографію. Було достатньо й донорів, які здавали кров».
Катерина Мусій вважає, що дітям потрібно робити профілактичні щеплення, які здатні ефективно захистити організм від інфекцій. На її думку, нині головною причиною відмови батьків від щеплень є недовіра до офіційної медицини і страх перед ускладненнями, що можуть виникнути після щеплення. «У нашій країні починали вакцинацію з першого ж дня життя дитини, тому більшість хвороб зустрічалися нечасто. Тепер фельдшер не має авторитету в селян, тож маємо невтішний результат: діти щеплені лише ті, хто хоче, більшість матерів немовлят пишуть відмову від щеплення», – каже вона. Головний лікар Сокальської ЦРЛ Роман Швед повідомив, що відновлено виїзди головних спеціалістів на села, щоб ті на місцях могли оглянути хворих дітей та дорослих. Адже профілактика – основний метод попередження всіх видів захворювання.
«Прикро, що селяни байдуже ставляться до власного здоров’я. Вони весь час зайняті роботою і не мають часу на себе. Ходять з недугою до останнього, а коли звертаються, то іноді буває вже запізно. Проти минулих років побільшало серцевосудинних захворювань. Однак найбільшим злом є алкоголізм, який забирає здоров’я, розум у людей працездатного віку, руйнує сім’ї та веде до деградації особистості. Скільки молодих чоловіків пішли зі світу через «зеленого змія», – з болем каже пані Катерина.
Роман Швед цікавився думкою пані Катерини, чи варто зробити амбулаторію сімейної медицини у Переспі. На що вона відповіла, що спершу все потрібно зважити. Звичайно, для мешканців сіл це було б непогано, бо отримували б на місці кваліфіковану медичну допомогу сімейного лікаря. Але це все у перспективі. А нині добре було б відкрити аптечний кіоск: щоб селяни не їздили за таблетками чи сердечними краплями до Сокаля. Зараз не було постійного фельдшера і ніхто цим не хотів займатися. Заступник головного лікаря Сергій Касян пояснив, що згідно з законодавством, потрібно укладати угоди з фельдшерами і має бути дозвіл на перелік дорогих медикаментів. Катерина Мусій пригадала, що й колись, щоб функціонував аптечний пункт у ФАПі, потрібно було зареєструватися у податковій. Вона вела облік реалізованих медикаментів, звітувала у податковій. Людям було вигідно, тому що окремі медикаменти вони могли купити на місці. Просто треба хотіти щось робити, а нині ніхто не хоче зайвої мороки.
Медицині пані Катерина присвятила п’ятдесят років і досі на «передовій»: селяни довіряють їй і звертаються по медичну допомогу.
– Я не маю права відмовити, – каже пані Катерина, – це моє покликання, це моє життя. Ці люди за стільки років стали, мов рідні, багатьом допомагала з’явитися на світ, інших – лікую дуже давно.
На що Роман Швед зауважив, що лікар залишається лікарем до кінця свого життя, як священик.
Катерина Мусій свою любов до медицини передала синові та доньці, які з нею також пов’язали своє життя.
– Садочка у селі не було й син та дочка часто ходили зі мною на роботу, – розповідає Катерина Андріївна. – Вони бачили, як я допомагаю людям. Це їм подобалося. У дитинстві мріяли стати лікарями. І так сталося.
Нині сімейну династію продовжують уже внуки. Катерина Мусій щаслива, що її діти та внуки обрали цю благородну професію й приносять користь суспільству, продовжують людям життя, а іноді й рятують його. Син Олег був координатором медичної служби Майдану, організовував медичні пункти, розгортав операційні, скликав колег з усієї України на поміч активістам. З його уст ми дізнавалися про поранених і вбитих людей під час атаки беркутівців. Його ненька зі сльозами на очах згадує ці дні: «Син сказав мені, що йде на Майдан і буде організовувати там медичну допомогу. У трагічні дні лише просив: «Мамо, молися за мене і всіх нас». Вона розуміла, що він не міг вчинити поіншому, але материнське серце боліло, жило тривогою, а вона не знаходила собі місця. Скільки було безсонних ночей, скільки сліз та хвилювань… Нині це все лишилося позаду.
Заступник головного лікаря Сергій Касян розповів, що у Києві на Майдані зустрічався з Олегом Мусієм, якого сьогодні знає вся Україна.
Нині Олег Степанович очолює Міністерство охорони здоров’я. Катерина Андріївна з гордістю розповіла, що представники з Всесвітньої організації охорони здоров’я, після того як поспілкувалися з її сином, сказали, що він перший міністр медицини з європейським баченням проблеми. І додала, що він, як президент Всеукраїнського лікарського товариства і голова Громадської ради при МОЗ, добре обізнаний зі станом справ у медичній галузі. Сказав, що реформування продовжуватиме. Однак для цього потрібно, щоб депутати Верховної Ради прийняли декілька нормативних актів…
…За роботою син не часто навідується до отчого дому, однак щороку приїжджає на Великдень, щоб провідати батька та неньку. Та чи знайде він тепер час, коли у нього стільки державних справ… Мама все розуміє: нині йому випала нелегка доля – реанімувати її улюблену медицину, однак материнське серце чекає. Але, на радість батькам, син Олег з доньками навідалися цьогоріч на Великодні свята…
Наостанку Катерина Мусій побажала молодому колезі сумлінною працею служити людям, і завжди пам’ятати слова з клятви Гіппократа: «В який би дім я не зайшов, я ввійду туди для користі хворого». А кращого місця, щоб набратися досвіду та стати справжнім фахівцем, ніж у ФАПі, не знайти, бо тут щодень потрібно рятувати людське життя, а іноді приймати миттєві рішення. Не дарма кажуть, що фельдшери вдень і вночі стоять на сторожі здоров’я селян.
Опісля головний лікар Сокальської ЦРЛ Роман Швед та його заступник Сергій Касян разом з Переспівським сільським головою Степаном Кіндратюком оглянули вільні приміщення, які у перспективі можна було б використати під амбулаторію
загальної практики сімейної медицини.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.