На початку навчального року класний керівник шостого класу стояла перед своїми колишніми п’ятикласниками. Вона окинула поглядом дітей і сказала, що всіх їх однаково любить і рада бачити. Це було великою брехнею, оскільки за однією з перших парт, зіщулившись, сидів хлопчик, якого вчителька не любила. Вона познайомилася з ним так, як і з усіма своїми учнями, у минулому навчальному році. Ще тоді вона помітила, що він не грається з однокласниками, одягнений у брудний одяг, таке враження, ніби він ніколи не мився. З часом ставлення вчительки до цього учня погіршувалося і дійшло до того, що їй хотілося покреслити всі його письмові роботи червоною ручкою і поставити одиницю.
Якось завуч школи попросив дати характеристику всім учням за час навчання їх у школі. Вчителька відклала особову справу нелюбимого учня наостанок. Коли вона, нарешті, почала читати його характеристики, то була приголомшена. Вчителька, яка навчала хлопчика в першому класі, писала: "Це чудова дитина, яка випромінює позитивну енергію. Виконує домашні завдання чисто й акуратно. Велика приємність мати такого учня". Вчителька другого класу писала про нього: "Це хороший учень, якого цінують товариші, але у нього горе в сім'ї: його мати хвора на невиліковну хворобу, і його життя проходить в атмосфері щоденної боротьби її зі смертю". Вчителька третього класу зазначила: "Смерть матері дуже вразила хлопчика. Він намагається давати собі раду, але його батько байдужий до нього, і з часом це може вплинути на його успішність". Вчителька четвертого класу записала: "Хлопчик пасивний, не проявляє інтересу до навчання, майже не має друзів і часто засинає на уроці".
Прочитавши характеристики, вчительці стало дуже соромно за себе. Але вона почувалася ще гірше, коли, у День вчителя, учні принесли їй гарно оформлені букети квітів, чудові квіткові композиції, а подарунок нелюбого їй учня був загорнутий у грубий коричневий папір. Деякі діти почали сміятися, коли вчителька вийняла з цього згортка браслетик, в якому бракувало кількох камінців і пляшечку парфумів, заповнену на чверть. Вона спробувала змінити атмосферу у класі, вигукнувши: "О, який гарний браслет!" Відкривши пляшечку, кілька крапель парфумів капнула на зап'ястя.
У цей день хлопчик затримався після уроків, підійшов до вчительки і сказав: "Сьогодні ви пахнете, як пахла моя мама". Коли він пішов, вона довго плакала. З цього дня вчителька зрозуміла, що замало викладати учням літературу, мову, математику… Дітей треба вчити доброті, милосердю, співчуттю.
Йшов час. Хлопчик дуже змінився. У кінці навчального року він став одним з найуспішніших у класі. Незважаючи на те, що вчителька повторювала, що любить усіх учнів, але насправді вона найбільше любила тільки його.
Пройшов рік. Вчителька навчала вже інших дітей. Одного дня вона під дверима до класу знайшла записку, у якій її колишній учень писав, що вона найкраща з усіх вчителів. Минуло ще п'ять років, вона знову отримала лист від цього ж учня. Він розповідав, що закінчив коледж і за успішністю посів третє місце в класі, і що й надалі вважає її найкращою вчителькою в його житті. Минуло ще чотири роки, вчителька отримала черговий лист, в якому її учень писав, що, незважаючи на всі труднощі, на "відмінно" закінчує університет, і підтвердив, що й надалі вважає її найкращою вчителькою. Ще через чотири роки знову прийшов лист.
Цього разу хлопець писав, що після закінчення університету вирішив продовжувати навчатися. Тепер перед його ім'ям і прізвищем стояло слово "доктор". У цьому листі він вкотре писав, що вона найкраща з усіх вчителів, які його навчали.
Час йшов. В одному зі своїх листів він розповів, що познайомився з дівчиною, одружується, що батько помер два роки тому і запитував, чи згідна вона на його весіллі сидіти на місці, де зазвичай сидить мама нареченого. Вчителька погодилася. У день весілля свого учня вона наділа подарований колись браслет, напахнилася парфумами, які б нагадали хлопцеві про його маму. Вони зустрілися, обнялися, він відчув знайомий запах.
Спасибі вам, що вірили в мене, завдяки вам я повірив у свої сили, навчився відрізняти хороше від поганого.
Вчителька зі сльозами на очах відповіла:
Помиляєшся, це ти мене усьому навчив.
Христина КОСТЬ.