Життєві історії

А В ЙОГО ОЧАХ СТІЛЬКИ НАДІЇ

Водії автобусів, що курсують на Львів, добре знають одинадцятирічного Володю Мельника зі с. Стенятина, який через день разом з мамою їде в обласну лікарню, щоб пройти гемодіаліз. Він тихесенько сідає біля вікна і вдивляється кудись в далечінь. Тільки іноді запитує: "Мамо, коли я вже буду здоровим, і ми більше не їздитимемо в лікарню до Львова". А у його очах стільки надії. Пані Наталя розраджує сина як може, а у самої у горлі стоїть комок, а на очі набіжить гірка сльоза  аби ж то вона знала…

Біда прокралася в родину раптово. Це сталося, коли Володі було лише чотири роки: підліток із сусіднього села наїхав на нього мотоциклом. Тоді хлопчик отримав сильний забій живота та черепномозкову травму. Тиждень пролежав в Червоноградській міській лікарні, однак краще йому не ставало. Через що й лікуючий лікар скерував хворого на обстеження в Львівську обласну дитячу клінічну лікарню. Після обстежень лікарі сказали, що у нього пошкоджена нирка, яка опущена та збільшена у розмірах. Після двомісячного стаціонарного лікування, нирку підлікували, і хлопця виписали додому. Через півроку зробили повторне обстеження і нічого не виявили. Однак у хлопця після черепномозкової травми часто боліла голова та падав зір. А коли Володя пішов у перший клас, зір ще більше погіршився. Наталія Василівна повезла сина у Брюховичі, де після лікування зір знову відновився. Саме тоді вони зробили й ультразвукову діагностику дитині, та лікарі запевнили жінку, що у сина все в порядку. І батьки нарешті зітхнули з полегшенням. Діти, а їх у родини троє, росли один за другим, радуючи маму з татом. Та материнське серце пані Наталі чомусь було неспокійне за середущого Володю. І недаремно. Хлопець часто скаржився на біль та слабкість у ногах. Ніхто й не міг уявити, що весь цей час у нього тривав запальний процес у нирках.

Лише після обстеження у Чорнобильській лікарні хлопчику поставили діагноз  хронічна хвороба нирок V ступеня. Радикальним вирішенням проблеми здоров"я дитини є трансплантація нирок. Операція неминуча і вкрай необхідна.

Ось уже півроку Володя знаходиться на диспансерному спостереженні та амбулаторному лікуванні методом гемодіалізу у "Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі". Відтоді він із мамою весь час у дорозі, бо тричі на тиждень їздить на гемодіаліз. Хлопчик позбавлений дитинства, не ходить до школи, мало спілкується з ровесниками. Та він мужньо переносить усі випробовування, слухняно виконує накази лікарів, дотримується обмежень щодо вживання певних продуктів та води. П"є її лише по декілька ложечок у день. Підтримують братика як можуть і брат, і сестра, які бавляться з ним, і щовечора молячись, просять, щоб Бог дав йому здоров"я. Вони розуміють відчай мами, і підтримують її як вміють.

Як з"ясувалося, трансплантувати орган хлопчику можна лише від батьків чи близьких родичів. Мамина нирка не підходить, бо раніше вона перенесла захворювання цього органу. Бути донором для Володі погодився дідусь Володі по батьковій лінії. Оперувати хлопчика має професор Річард Гренда у Варшавській клініці неврології і трансплантації нирок інституту Центру здоров"я дитини. Операція коштує 60 тисяч злотих, окрім цього потрібні й гроші на медикаменти. До того ж польські лікарі настоюють, щоб реабілітаційний період Володя проходив у їхній клініці. В іншому випадку вони не беруть на себе відповідальність за подальший стан здоров"я дитини. А це ще нові витрати. Таких грошей у родини немає.

Наталія Мельник б"ється мов риба об лід, щоб зібрати кошти на трансплантацію нирки для своєї дитини. Збирає документи, щоб закласти власний будинок у селі й взяти позику у банку. Але цих грошей ледь вистачить на операцію та дорогу. Тому буде вдяча усім, хто зможе допомогти. Кошти можна перерахувати: (у гривнях) в Приватбанку на розрахунковий рахунок 29244825509100, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 для поповнення рахунку на картці 6762462052408777; (в доларах США)  6762462052408769. Контактний телефон мами Наталії Мельник: 0976162505.

Сім"я Мельників не втрачає надії, тому й не складає рук, а як може бореться за життя сина та внука. І будьяка ваша підтримка буде для них вагомою.

Любов ПУЗИЧ.

Голос Сокальщини на GoogleNews