Певні життєві обставини змусили мене шукати заробітку за кордоном. Дякуючи Богу, знайшов роботу в сусідній державі Польща, де проживаю декілька років. Та в Сокалі у мене залишилася старенька мама. Вона живе сама, тож я хвилююся за неї і стараюся щодень спілкуватися з нею по телефону чи мобільному. Почую рідний голос і на серці стає легше, коли знаю, що у моєї найріднішої людини все добре. Та на Щедрий вечір моя ненька чомусь не брала слухавки стаціонарного телефона, ні мобільного. Захвилювався не на жарт, бо знав, що вона лише стала поправлятися після хвороби, до того ж уже в літах. Став набирати номер ще раз і ще раз. У відповідь тиша. Мене охопив страх за рідну людину. Лякало те, що я далеко, і не можу нічим допомогти. Після години зусиль, які були марними, зателефонував до друга у Сокаль, щоб він пішов до неньки. Він одразу пішов до мене додому. Невдовзі мені зателефонував, що стоїть під дверима, дзвонить у дзвінок, проте мама їх не відчиняє. У вікнах темно. Це мене ще більше занепокоїло, на серце лягла тривога. Тому попросив його викликати наряд поліції та рятувальників. Яким було його здивування, коли ввечері, незважаючи на те, що це був другий Святвечір, за деякілька хвилин приїхав наряд поліції та рятувальники. На щастя, все закінчилося добре, мої хвилювання були даремними: просто мама, після хвороби, була дуже вимучена і заснула, її мобільний розрядився, а стаціонарний чомусь не працював. Правоохоронці зуміли достукатись до неї та розбудити. Вони не дорікнули їй, що так міцно спала, не накричали… Я ж був щасливим, коли почув голос рідної неньки. Мені важко передати ті почуття, які переповнювали мене в ту мить. Дякую старшому інспекторучерговому чергової частини Сокальського відділення поліції Андрію Павуку, оперуповноваженому карного розшуку Івану Бігуну та усій оперативній групі та рятувальникам Сокальської державної служби з надзвичайних ситуацій, зокрема підлеглим Ататолія Приходька, які виїжджали, за оперативність, професіоналізм та… небайдужість. Вони своїми діями не налякали моєї мами, не зашкодили сусідам та не порушили їхнього спокою. Думаю, що з такими правоохоронцями сокальці можуть почуватися у безпеці.
Олесь Якимів, житель м. Сокаль.