Гуманізація суспільства передбачає і гуманізацію пенітенціарних закладів. В яких умовах утримують засуджених в Сокальській виправній колонії №47? Чи забезпечені вони всім необхідним? Про це нашому кореспонденту розповідає в. о. заступника начальника із соціальновиховної та психологічної роботи установи майор Петро БАЧИНСЬКИЙ.
– Почну з того, що у нашій виправній колонії умови утримання засуджених задовільні. Фінансова ситуація у нас непроста: скоротилось виробництво і хоч працюємо в умовах суворої економії газо та водопостачання, на все коштів не вистачає, маємо борги. Прийнято районну програму покращення умов тримання засуджених і вона виконується. Засуджених добре годують; одягом, взуттям їх забезпечують родичі та гуманітарна допомога зі Скандинавської місії в Україні, а також БФ «КарітасСокаль», районна організація Товариства Червоного Хреста.
– Серед засуджених є і інваліди з певними потребами. Чи мають вони все необхідне?
– У нас є п’ятнадцять інвалідів: 12 осіб третьої і 3 другої груп. Вони, звичайно, зайняті на легших роботах. Нещодавно ми проводили «круглий стіл», де йшла мова про їхні проблеми. В ньому взяли участь голова районної організації Асоціації інвалідів, представники інших організацій, а також територіального та регіонального центрів соціальної реабілітації. Детально обговорили питання, які турбують засуджених, вирішили, що потрібно зробити.
– Як перевиховуєте засуджених?
– Кожного дня проводимо з ними відповідну роботу. По понеділках, наприклад, читаємо інформацію, по вівторках – правове навчання, по п’ятницях – морально-естетичне. Щонеділі до нас приїжджають представники церкви віри євангельської з Нововолинська, Соснівки. Вони працюють із засудженими вже двадцять один рік, не одного навернули на шлях виправлення, чимало пройшли обряд хрещення і прийняли їх віру. Один з них, наприклад, став проповідником і тепер вже в цій іпостасі приїжджає в колонію і власним прикладом переконує, як можна духовно змінитися. На Великдень, як завжди, до нас приїжджали представники церков, привозили засудженим свячені паски, яйця.
Засуджені дивляться телевізор, читають книги, до речі, львівська наукова бібліотека передала нам нещодавно 240 книг; займаються спортом: регулярно проводимо змагання з шашок, шахів, настільного тенісу, волейболу, футболу. Засуджені навіть одружуються, нещодавно зареєстрували три шлюби. Словом, живуть нормальним життям.
– І все ж після колонії їм важко адаптуватися, а дехто просто немає де жити.
– Звичайно, після 5-15 років, проведених у колонії (а саме такі терміни ув’язнення мають наші засуджені) жити, як раніше, важко. Чимало з них цілком втрачають зв’язки з родиною. Але зараз є центри соціальної адаптації, які допомагають їм в цьому. Такі центри, зокрема, працюють у Львові та Бродах, де звільнені з місць позбавлення волі живуть, там їм допомагають знайти роботу, місце в житті, забезпечують всім необхідним, надають юридичну, матеріальну допомогу. Тож коли людина розкаялася, цілком може жити нормальним життям.
Щоправда, шлях до цього довгий і нелегкий.
Інтерв’ю взяла
Валентина БЛУДОВА.