Листи до редакції

Бий кумирів!

"І коли (Володимир) прибув, повелів він поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому (узвозу) на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити (його) палицями. І це (діяли йому) не яко древу, що відчуває, а на знеславлення біса. Коли спокушав він сим образом людей – хай одплату прийме від людей!"

"Повість минулих літ".

Я не даремно розпочав розмову "Чи потрібні кумири?" із цитування "Повісті минулих літ". Це не просто цитата. Це наше світоглядно-державне кредо, за яким живемо другу тисячу літ. Заперечуємо попередній досвід, знищуємо традиції і будуємо нове. Звідси у нас постійний експеримент державний, політичний, економічний. Звідси у нас культурне топтання на місці і культурні поневіряння. Звідси у нас відчуття тимчасовости всього, що чинимо і чим живемо. Тому у нас немає влади, як системи, а є вічні временщики, які живуть за принципом: грабуй, поки дають!

Звичайно, що не потрібно витворювати кумирів. Штучне утворення короткочасно милує око, аби потім перетворитися у "цапа відбувайла" для юрби. Для суспільства потрібна традиція і повага до конкретного людського досвіду. Навіть до того, в якому були помилки. Бо тільки той не помиляється, хто нічого не робить.

Потрібне розуміння, що кожна епоха, якою б вона не була, є епохою наших помилок і наших здобутків. Не можна постійно заперечувати минуле. Не можна постійно кардинально змінювати людей у владі, не змінюючи суті системи влади.

Оскільки ми не зможемо кардинально змінити систему, ми повинні навчитися вибудовувати ланцюги позитивного досвіду (зрештою, так само, як і негативного). Так cамо ми повинні навчитися шанувати своє минуле, не знищувати бездумно пам’ятки і пам’ятники попередніх епох, а залишати ті з них, які мають історичну й естетичну цінність. Тільки тоді можливо змінити ставлення до влади і ставлення влади як системи традиції (інколи викривленої).

Так само і з представниками культури, літератури зокрема. Не витворення клану "священих індійських корів", а витворення цілісної ланки традиції культури і культурної традиції. Тоді матимемо не сліпе захоплення чи сліпу ненависть, а розумне і виважене ставлення до Життя, яке саме стало складовою нашого культурного буття і нашої культурної спроможности.

Тільки так я бачу розв’язання сеї проблєми, нехтування якою перетворює нас у бездержавних Сліпців, вічних епігонів Культури і вічних руйнівників Традиції.

Євген БАРАН.

Голос Сокальщини на GoogleNews