Він загинув, щоб ми жили… Історія Василя Гнатюка з циклу «Україна – країна Героїв: постаті, які нас надихають»
Історія захисника з Сокальщини Василя Гнатюка з циклу «Україна – країна Героїв: постаті, які нас надихають»
⠀⠀
Підготувала Соломія Гнатюк Соломія, учениця 11 класу Жвирківської ЗШ І-III ступенів, слухачка КЗ «Сокальська Мала академія наук учнівської молоді імені Ігоря Богачевського» Сокальської міської ради.
Життя – це ритм, нескінченний танець енергій. Це радість світосприйняття, це любов і повага до ближніх, толерантне ставлення до людей, любов до світу і магічний прояв себе як особистості.
Таким щирим правдолюбцем був Василь Гнатюк, який садив свій життєвий сад по-своєму. У ньому росла-проростала любов, виспівувала доброта, і турбота – все це набирало швидкісних обертів. Миттєві зміни у навколишньому відчував, бо був господарем слова. «Чужих проблем не буває», – наголошував і завжди поспішав на допомогу не заради задоволення власних амбіцій, а радше дружби і готовності прислужитися ближньому. Словом і ділом, харизмою. Мріяв наповну, виколисував собі вишивану добром долю і чекав, що знову зустріне своїх дітей і кохану дружину.
«Завжди веселий, усміхнений та привітний…Ти любив жартувати при кожній ситуації. Пам’ятаю, коли наші діти на щось скаржились – ти слухав, а потім починав шукати щось позитивне в тій чи іншій ситуації, виправляв їх і починав жартувати з даної ситуації, ми починали всі сміятися аж до сліз… Це постійно було в нашій сім’ї. Багато різних історій….Зараз все не так…», – такий допис зробила дружина Героя, Тетяна Гнатюк, у соціальній мережі.
Уродженець села Завишень, його стихією була музика, тому здобув кваліфікацію керівника оркестру народних інструментів. Його вихованці неодноразово перемагали на Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах, а ансамбль сопілкарів під його керівництвом часто представляв Україну за її межами, найчастіше – в Республіці Польща. Співав у молодіжному хорі церкви Святого Духа смт. Жвирка Сокальської територіальної громади. Кожен раз, коли він повертався у відпустку, обов’язково приходив до церкви.
Але у 2022 році Василь змінив баян та сопілку, все своє мистецьке життя – на зброю та пішов захищати нашу Батьківщину від ворога. Він знав дуже багато пісень, тому в короткі години відпочинку брав до рук баян, і таким чином підіймав бойовий дух. Тому побратими дали йому позивний «Музикант».
Любив людей, допомагав їм, вислуховував і розумів їх проблеми і проблемки. Жив скромно, не ганявся за грішми, не сквернословив. Любив і погомоніти, і вислухати умів, знав і з ким по-господарськи веснувати, жнивувати, бо мав кебету до всього. У родині – голова, підтримка, порадник і той, з ким тепло і привітно, хто бачить серцем відкритим і шукає прихистку. Добряк, позитивно мислив і говорив по суті. Цілеспрямована людина.
Нагадаємо: 24 липня 2024 року, поблизу населеного пункту Костянтинівка Донецької області, внаслідок удару ворожого дрону по автомобілю загинув житель с.Завишень Василь ГНАТЮК, 1977 р.н.
І знову спогади, як роз’ятрена рана. Печуть – обпікають, сльозливо кровоточать, але все-таки зринають з уст матері. Вона зіщулилась, якось зістарилась, зігнулась під вагою їх і мовить: «Син ріс самостійним, був другою дитиною в родині, працьовитим був мрійливим і зажди оберігав молодших себе. В обов’язки Василя входила хатня робота, він залюбки куховарив прибирав, вичищав і вимивав. Вчився добре, був старанним, найбільше любив музику. Був охайним, завжди чепурний, попрасований. Аж світився, коли його хвалили. Чи у лісі, чи у парку, чи у полі був спостережливим і завжди щось знаходив, когось лікував, приносив звіряток хворих і виходжував. З дітьми ходив рибалити і скарби шукати. Народилося двійко дітей – Андрій і Соломія. Мене любив, цінував, завжди був помічником у всьому. Вдячна йому за доброту синівську. Думала, що на старість буде кому душу обігріти»…
Героєм ніколи не був. Був таким як усі. Жив, працював, мріяв про Україну процвітаючу, хотів, щоб діти його були щасливими.
Як воїн мав тверду віру у перемогу. Патріот, простий і величний, сміливий і не дуже, різний. Та уже там, на правді, прости йому Господи усі гріхи вільні і не вільні.
Недомріяв, недолюбив, недослухав, недочитав, недопробачив, недовідчув, недозустрів, недозробив. Та у серці односельчан – вогник любові, непереборної твердості і рішучості, посланець, який віддав своє життя за нас, тих, хто зможе продовжити насаджувати сад його нев’янучих троянд, хто зуміє захистити дружину, обігріти теплом дітей. Він запалив серця добротою, жертовністю, любов’ю до інших.
Нагадаємо: На фасаді Дитячої школи мистецтв ім. Віктора Матюка м. Сокаль відкрили та освятили меморіальну дошку молодшому сержанту, командиру другого інженерно-маскувального відділення першого інженерного-маскувального взводу інженерно-маскувальної роти в/ч А4733 Герою Василю ГНАТЮКУ.
Став на сторожі села Завишень янголом наших буднів, нашого сьогодення і вибореного майбутнього без воєн, без насильства, без агресії, без усього того, що так принижує нас, ображає….
Він словом і ділом робив село кращим, допомагав, виборював, жив задля нас, його односельчан, співав у церковному хорі. Любив життя, розумів велич матінки-природи, був добрим християнином і справжнім патріотом України. Жив і творив життя по-своєму, але завжди знаходив час для нас, своїх односельців. Тому 25 тисяч віддали свій голос за те, щоб визнали Героєм України.
⠀ ⠀⠀
Шана йому навіки. Повага від нас і подяка за те, що можемо жити, творити, любити.
⠀ ⠀⠀
P.S. Він в нас, у серці, він живий, відкритий, щирий, бойовий. Вічна пам’ять Герою Василю Гнатюку!
6 грудня Сокальська міська рада присвоїла звання “Почесний громадяниин Сокальської міської територіальної громади (посмертно) Захисникам України. Серед них був і Гнатюк Василь Михайлович
