Листи до редакції

Хто ми? І чого чекає світ від нас?

Наш пророк Т. Шевченко написав нам у майбутнє: «якби ви вчились так, як треба, то й думка би була одна…». Спочатку він написав «своя», а потім виправив на «одна». Чому? Та тому, що він вичав Біблію і зрозумів, що якби нас навчали Божих законів, то не було б такого, як тепер маємо. Не знаємо своєї національної ідеї, не знаємо, хто ми, як маємо діяти в конкретній ситуації. А вся біда в тому, що не вчились так робити, як треба.

Колись прочитала такі слова: «Дивляться мертві в небо, вірячи в мудрість живих…». От чого не вистачає нашому суспільству, так це мудрості.

Божої мудрості, знань законів Господніх, яких навчав Ісус Христос, наш Спаситель, світло для світу і для українців в тому числі. Найгеніальніша людина, яка будь-коли жила на землі, Вчитель з великої букви, що навчав вічних істин і дорогу до вічного життя вказав. Хто хоче йти за ним, до вічного життя, нехай навчає тих законів, що навчав Ісус, але є одна умова, яку він поставив перед тими, хто хоче спасти народ, навчивши їх Божих законів: продати все своє майно і віддати тим, хто в тому має потребу. Тоді ви дійсно можете служити тому, хто цей світ для нас створив, дав нам цю землю, яка називається українською, і незалежність, яку здобули двадцять років тому і носимось з цим словом, як курка з яйцем, а що робити далі, не знаємо. Де діла? Від слів до діла потрібно переходити, якщо ви дійсно любите свою Україну, хочете тут жити і щоб діти та внуки ваші тут жили. Від добра добра не шукають. Добре знаєте, що кращої за нашу землю не знайдете. Просто потрібно робити все з любов’ю Господньою, а не жадібно горнути під себе. З собою ми нічого не заберемо, тільки залишимо наступним поколінням, бо їм будувати майбутнє. Але щоб було майбутнє, то потрібно не обкрадати себе, свою Батьківщину, а примножувати, давати можливість працювати всім для її зміцнення і росту, а не ставити собі пам’ятник чи робити з себе боввана, свої портрети розвішувати повсюдно, робити із себе ідола. Ще нічого доброго не зробив для свого народу, а вже у святі мітить на небо. Скромність більше цінується, ніж гординя. Немає чим гордитися, якщо діла до того сходяться, щоб похвалитись тим, чого насправді не існує. І високо літати не потрібно, бо можна низько впасти. І не давати серцю волю, бо заведе в неволю. Одна вже роздавала свої серця, що з того вийшло, самі бачимо…
 

Ми живемо в суспільстві, де у всіх рівні права, але обов’язки різні. Назвався головою, так і головуй. А то стільки років суспільство витрачає гроші на вітер, а віз і нині там, з місця зрушити не може. Якщо вже жінці не під силу змагатись. бо хребет не витримує, то єдина надія наша залишається тільки на Господа нашого. Завжди, коли приймаю рішення, згадую його притчі, закони, яких він навчав. Як кажуть у нас в Україні, терпіння і труд все перетруть, бо без Бога ні до порога. А хто рано встає, тому Бог дає. Прокинутись вже пора від сплячки, очі протерти. Якщо ж людина бідна, бездуховна, вірить в ідолів, бовванів і молиться до них. то ніякої України їй не підняти з колін, а тим більше не нагодувати духовною їжею. Багата людина та, яка духовно багата, а бідна та, якій завжди мало, вона і в сироти останній шматок хліба відбере. От тому і не потрібно духовно бідних вибирати до влади, бо їм завжди мало, вони не зупиняються. І своїх обкрадають, не зупиняються ні перед чим, і сусідів, а потім плачуть, що така висока ціна на газ. Платіть, якщо не вмієте правильно жити, бо написано: «не бажай добра , яке є у ближнього твого». За все в житті треба платити. Це не я придумала. Творець навіть сина свого віддав нам на викуп, щоб ми повірили в нього і спаслися. Особисто я перевіряла закони на собі, навіть хотіла доказати, що можна працювати без вихідних. Повірте, нічого з цього не вийшло. Бога не обдуриш. Ми є те, що їмо і те, з чого нас сотворив Творець і є недосконалі, але вчитись повинні у досконалого, якщо хочемо зробити рай у себе на землі, в своїй Україні. Ми всі до того прагнемо, просто не хочемо собі в цьому признатися. А хочемо цього! Щоб і вовки були ситі і вівці цілі, бо наше гасло «не вбий, не нашкодь і не кради». Невже так важко це зрозуміти: хто ми і що чекає від нас Господь?
 

Ярослава ОСТРОВСЬКА,
с. Тартаків.

Голос Сокальщини на GoogleNews