Longread про зухвалість Юринець, тому тим, які обмежені в часі і не зацікавлені у темі краще перегорнути …
Оксана Юринець, народний депутат ВРУ попереднього скликання повідомила на своїй сторінці інформацію на рахунок ситуації з приміщенням, яке вона взяла в оренду для здійснення діяльності депутата.
Повідомлення без редагування :
“За час каденції народного депутата моя громадська приймальня у Львові змінила п’ять адрес.
Два роки ми приймали людей у кабінеті Фракція БПП “Солідарність” в ЛМР, бо орендувати приміщення в центрі Львова (а саме ЦЕ мій округ) обходилося у півзарплати.
Весь цей час ми зверталися до міської ради з проханням виділити приміщення для приймальні як цього вимагає Закон і щоразу отримували пропозиції «на тобі небоже, що мені не гоже». Підвали, завалені мотлохом комори, абсолютно не придатні навіть для ремонту об’єкти. І лише за рік до закінчення каденції мені пропонують під приймальню приміщення на вулиці Михальчука, 4. Ми вагалися, чи втягуватися в історію з ним, бо, як можете побачити на першому фото то була напівруїна.
Щоб довести її до людського вигляду мені довелося долучити буквально усіх друзів, які займаються ремонтами, дизайном, будівельними матеріалами, вікнами, дверима і т.п. Вкладено було дуже багато і це видно неозброєним оком на другому фото. Із Львівська міська рада ми уклали договір на оренду тривалістю, яка дорівнювала періоду каденції.
За неповний рік Михальчука, 4 стало місцем, куди звернулися сотні львів’ян, осередком візитів найвищих посадовців багатьох країн: і урядовців із Польщі, і десяти конгресменів США, і парламентарів, які працюють в асамблеї НАТО, діаспори, представників громадського сектору. Об’єкт вже має свою історію і пам’ять.
А що ж тепер?
Буквально за тиждень після закінчення виборів ми отримали листа Управління комунальної власності Львівської міської ради з вимогою повернути приміщення міській раді у зв’язку з припиненням повноважень нардепа. У відповідь ми на усіх законних підставах звернулися до мерії з проханням надати нам можливість орендувати це приміщення і надалі. Моя каденція закінчилася, але ніхто не збирається складати руки. Є Благодійний Фонд, який продовжує громадсько-політичну діяльність.
Тільки за два тижні, вже після 22-го липня ми прийняли на Михальчука, 4 понад півсотні людей. Львів’яни знають, що можуть сюди прийти по консультацію та допомогу. Ми вклали сюди значні фінанси і згідно з ухвалою тієї ж міської ради можемо розраховувати на першочергову оренду. Зрештою на виборах довіру мені висловили більше як 18 000 львів’ян і позбавляти їх права прийти до мене з тією чи іншою проблемою на рівні несправедливості.
Але … очевидно, комусь не до людськості, бо приміщення аж «випікає» очі.
Користуючись моєю відсутністю у Львові, у час коли я перебуваю на Економічному Форумі у Польщі, продовжуючи роботу в реалізації євроатлантичного курсу України, на одному із відомих лояльністю до міської влади сайтів з’являється замовний матеріал про зухвалість Юринець, яка відмовляється повертати приміщення міській раді. Мовляв місто, має намір розмістити там котресь із комунальних підприємств. А крім того ні до тину, ні до воріт згадуються новообрані нардепи, яким приймальня також не завадила б.
Так от… Я багато чого розумію, але як мінімум на три речі не можу знайти відповіді.
1. Чому ж міській раді це приміщення не було потрібне, коли тут була руїна? Добрий господарник подбає про те, щоб кожен квадратний метр у його господарці не простоював, а використовувався із користю.
2. Відколи міська рада так почала перейматися долею народних депутатів, що ледве не сама виступає із пропозицією підшукати новообраним приміщення для громадських приймалень? У попередній каденцій такого місіонерства не було помітно.
3. Чим завинили тисячі львів’ян, які через меркантильні інтереси деяких міських управлінців втратять можливість отримати допомогу у вирішення своїх проблем?
Питань значно більше, але принаймні на цих три хотілося б отримати відповідь найближчим часом!
Оксана Юринець