За сім днів подорожі красу Праги, Парижа, Венеції, Відня осягнути неможливо. Але, бодай, торкнутися тої неймовірної краси цілком реально. І про це – наша розповідь.
…Автобус повільно рушив від собору святих апостолів Петра і Павла міста Сокаля, де перед тим за щасливу подорож відслужив Службу Божу о. Ярослав Кащук. Наша група складалася із 33 учнів Сокальської гімназії ім. О. Романіва, трьох вчителів та десяти дорослих. Попереду на нас чекала Європа… Мабуть, чимало з нас і досі лише мріяли б про таку поїздку, якби не вчителька французької мови Сокальської гімназії Марія Штикало, яка стала ініціатором цієї подорожі, та підтримка благодійного Фонду "КарітасСокаль", зокрема його менеджера та керівника нашої групи Мар’яни Яремчук.
За Львовом до групи приєднався о. Павло Пащук з Бродів, який був нашим духовним наставником у цій подорожі. Щоранку і щовечора ми спільно молилися, священик розповідав про святих Антонія та євангеліста Марка, про значення святої Літургії та святих тайн.
Пізно ввечері прибули на митницю у Шегині, а вже вранці були у Чехії.
ЗНАЙОМСТВО З ПРАГОЮ
Прага вважається однією з найгарніших столиць Європи, якій вже понад тисячу років. Недарма друга давня назва Чехії Богемія, походить від ім’я одного з кельтських племен "Бойю". У цьому дивовижному місті гармонійно переплітаються три культурні традиції чеська, німецька та єврейська.
Прага утворилася в 1784 р. в результаті об’єднання самостійних міст, які є тепер її кварталами. Це були Празький Град, Градчани, Мала Сторона, Старе місто, Нове Місто, Вишеград.
…Наше знайомство з цим історичним містом розпочалося з Празького Граду найстарішого замку, який є на території Чехії. Він внесений в книгу рекордів Гіннесса, бо уже тисячу років є центром політичного життя не тільки Чехії, але й Європи. Це цілий комплекс архітектурних скарбів чеської столиці. А також завжди був центром церковної влади. Про це свідчать залишки церкви Діви Марії, датованої 890 р. У 921 р. була побудована церква св. Георгія, де є мощі покровительки Чешської держави святої Людмили; після 925 р. ротонда св. Віта, на місці якої в XI ст. виникла романська базиліка.
Йдемо вуличкою середньовіччя, яка встелена бруківкою. І як сотні років тому тут змінюється варта в Парадних подвір’ях Празького Граду резиденції чеських князів та королів.
Домінантою Празького Граду, безсумнівно, є собор Святого Віта. У соборі проходили коронації чеських правителів, собор для мешканців Праги місце священне. Він усипальниця королів Богемії, сховище коронаційних регалій. Празький собор святого Віта будували від середини ХІІІ століття протягом майже шести століть, таким чином, за архітектурним стилем він є одночасно і готичним, і неоготичним.
Викликав захоплення і старий королівський палац. Цей імпозантний архітектурний ансамбль, як і собор, будували протягом кількох століть. Початковий княжий замок був фортецею. Та Карл IV, за якого Чехія зазнала найбільшого розквіту, значно розширив будівлю, а за Владислава II Ягелло палац набув сучасного вигляду. З XI по XVI ст. він був резиденцією чеських королів. Перед входом до палацу розташований Орлиний фонтан.
Вдруге період стрімкого розквіту Прага пережила в роки правління імператора Рудольфа II Габсбурга (15831612 рр..), який знову зробив її столицею монархії і сприяв перетворенню в європейський центр науки і культури. Саме тоді на місці колишніх стаєнь спеціально для колекції живопису побудували картинну галерею Празького Граду. Тут виставляли полотна Тиціана, Тінторетто, Рубенса та інші картини із зібрання Рудольфа II. Після його смерті імператорську резиденцію перенесли до Відня, а Прага на кілька століть стає провінційним містом.
З оглядового майданчика біля Тинського храму ми побачили панораму міста, де Прага як на долоні. Тут понад 130 храмів. Її середньовічний вигляд зберігся і дотепер. Кожна вуличка у Празі повна таємниць та містики. От хоч би взяти Злату улічку, де колись алхіміки, учні Голема, знайшли філософський камінь. Тут же є найвужча у Європі вуличка 70 см, з двома світлофорами. Їх вмикаєш власноруч щоб на тому кінці вулиці знали, що ти своєю персоною перекрив рух. Розминутися тут нереально!
Місто має кілька історичних частин: Градчани (Гради і його оточення), Мале Місто і Старе Місто. Градчани та Старе Місто з’єднує найстарший у Центральній Європі кам’яний Карлов міст (500 м), побудований у другій половині XIV століття. Свою назву він отримав на честь короля Карла IV, при якому велося будівництво моста, який будували понад 50 років. У XVII столітті Карлов міст прикрасили скульптурами за зразком моста Ангелів у Римі. Найзнаменитіша статуя на мості святий Ян Непомуцький, який був сповідником царської родини. Легенда свідчить, що, коли він відмовився відкрити королю таємницю сповіді підозрюваної в зраді королеви, його скинули з мосту. Стійкого священика зарахували до лику святих, а його історію тепер розповідають кожному туристові, що приїхав до Праги. Статую Яна Непомуцького можна впізнати відразу на п’єдесталі зображені трагічні події. Він відполірований до блиску: вважається, що, якщо доторкнутися до нього рукою і загадати бажання (у цьому нас переконувала екскурсовод), воно неодмінно здійсниться!
Найпопулярнішою пам’яткою столиці також є Староміська площа. Це історичний центр, що представляє собою унікальний комплекс пам’яток історії та архітектури. Тут є пам’ятник Яну Гусу, видатному проповідникові і реформатору церкви. Неподалік, в одному з будинків, народився письменник Франц Кафка. На тлі розкішних фасадів на цій площі у минулому столітті не раз розігрувалися криваві події. Хрест перед ратушею позначає місце, де тоді був ешафот.
А у центрі Старого міста на Староміській площі піднімається стародавня ратуша, яку прикрашають знамениті астрономічні Орлої (куранти), що стали візитною карткою міста і є найзабавнішою пам’яткою Праги. Зовні годинник справді вражає, хоча важко розгледіти його мініатюрні деталі, щогодини відкриваються спеціальні віконечка й пропливають дванадцять апостолів, потім кістяксмерть, що кличе за собою скнару (людину з гаманцем), людину з гітарою й фігуру із дзеркалом, ті качають головою, не бажаючи йти, але смерть на мотузці веде їх; кричить півень і лунає мелодійний передзвін курантів.
СЕРВІС НЕ ПО-УКРАЇНСЬКИ
Далі подорож пролягла через Чехію та Німеччину… Мимоволі подоброму позаздриш їхнім жителям, бо дороги тут дуже хороші. Скрізь порядок і чистота. Зокрема, в туалетах. Вони комфортабельні, наприклад, на сидінні унітаза щоразу автоматично змінюється нове спеціальне покриття, крани для води прості: підставив руки і вода тече. Правда, у Німеччині, аби зайти до туалету, треба заплатити 5070 центів, у Празі та Франції є ще безкоштовні громадські вбиральні. В Італії ми були вражені тим, що у туалеті біля кожного умивальника стояли букети живих троянд та пахло лимоном. На автозаправках можна придбати продукти, газети, випити горнятко кави чи щось перекусити. І люди охоче тут снідають та обідають.
В Німеччині побачили багато вітряків та сонячних батарей на будинках. Одразу помітно, що німці народ економний та практичний. У них скрізь: на полі, у лісі, на подвір’ях рослини чи дерева посаджені, наче під лінійку. Їхали ми винною долиною, де по обидва боки виднілися виноградники. Узбіччя дороги чисте, збоку стояли смітники.
ЗДРАСТУЙ, ПАРИЖ!
Наше знайомство із найромантичнішим містом світу Парижем розпочалося із екскурсії автобусом. Спочатку була площа Бастилії, яка названа на згадку про фортецю Бастилія, зруйновану під час Великої французької революції. І вона є місцем перетину більш, ніж десяти вулиць та бульварів. Париж надзвичайно багатий на історичні пам’ятки. Усіх їх і не згадати. Назву лише ті, що запам’яталися найбільше. Це Пантеон, побудований у XVIII ст. як церква cвятої Женев’єви, а сьогодні він є усипальницею видатних особистостей Франції. На фронтоні цієї будівлі є напис "Aux grands hommes, la patrie reconnaissante" (Великим людям вдячна вітчизна). Тут похований Віктор Гюго. Далі площа Згоди найбільша площа Парижа (84 тис. м) і друга в Європі. Вона належить до всесвітньовідомих архітектурних ансамблів і тісно пов’язана з історичним минулим столиці Франції, займає велику територію між садами Тюїльрі та Єлисейськими полями. Захоплення викликав міст Олександра III. Це, мабуть, найкрасивіший міст над Сеною: його чотири стовпи вінчають позолочені скульптури алегорії Науки, Мистецтва, Торгівлі та Промисловості. Згодом на правому березі Сени ми побачили знаменитий Лувр, де нині знаходиться один з найбільших та найбагатших художніх музеїв світу. Тут зберігаються такі світові шедеври, як "Джоконда" Леонардо да Вінчі, статуї Ніки Самофракійської і Венери Мілоської.
Чималий подив викликала й інша відома пам’ятка міста палацовопарковий ансамбль у центрі Парижа Люксембурзький сад, який заклали ще в 1611 році на замовлення італійки Марії Медичі, вдови короля Генріха IV, навколо заміського замку далеко за межами міста. Колишній королівський, а нині державний палацовий парк в паризькому Латинському кварталі займає площу в 26 гектарів. У парку Люксембурзький палац, в якому засідає Сенат, друга палата французького парламенту. І нині парк є популярним місцем відпочинку паризьких сімей, студентів та любителів спорту. І у цьому ми мали змогу переконатися: хоч ще був ранок, у саду гуляло багато людей. Цікавинкою є те, що тут є багато крісел, які можна переносити у різні куточки саду, щоб відпочити.
У саду є багато мармурових статуй, в тому числі пам’ятник королеві Марії Медичі та одна з чотирьох паризьких статуй Свободи Фредеріка Огюста Бартольді заввишки близько 2 м.
Викликала захоплення й Тріумфальна арка. Ідея її будівництва належить Наполеону. Висота споруди 49,5 м, ширина 45 м, висота склепіння 29,2 м. За своїми розмірами Арка перевершує знамениту арку Костянтина в Римі. Тріумфальна арка (архітектор Шагран) побудована за античними канонами, відтворюючи традиції давньоримської арки Тіція. Її пілони прикрашені величезними барельєфами, з яких найбільш відомий барельєф роботи Франсуа Рюда, що представляє виступ в похід волонтерів у 1792 році, відоміший під назвою "Марсельєза". Основні перемоги Наполеона відображені у верхніх барельєфах, а на скульптурних щитах аттіка вигравійовані назви великих битв. Під аркою з 1920 року знаходиться могила Невідомого солдата, над якою горить вічний вогонь.
А далі на нас чекала зустріч із Версалем, який захоплює грандіозністю й красою палацовопаркового ансамблю з його численними фонтанами. Біля автобуса нас атакувала група негрів, які пропонували купити у них сувеніри. Дивувало й те, що вони намагалися говорити російською. Та тількино побачили як припарковується інший автобус, чимдуж побігли до нього. І ми змогли спокійно оглядати Версаль, який є найбільшим пам’ятником архітектури XVII століття. Майже 50 років знадобилося Людовику XIV, якого називали королемсонцем, щоб втілити в життя план будівництва цього розкішного палацу.
Ми сфотографувалися на фоні воріт, прикрашених королівськими гербами, розглядали Збройову площу, побачили кінну статую Людовика XIV, а за нею Двір міністрів. Потім перед нами відкрився Мармуровий двір, внутрішній дворик маленького замку Людовика XIII, де за трьома високими вікнами балкона жив корольсонце. Отримавши путівники, ми, розбившись на дві групи, пішли у палац. Розкіш та вишуканість кімнат, старовинні меблі, статуетки та картини, авторами яких є найкращі майстри того часу, швидко захопили нашу увагу, і ми насолоджувались побаченим. Сам Версаль дуже великий, який практично обійти за півдня нереально. У ті часи придворні дами та кавалери дефілювали на королівських прийомах та балах, які відбувалися у Дзеркальному залі, або ж прогулювалися у парку замку. А з історії пригадалося, що тут був підписаний Версальський договір, який поставив крапку в Першій світовій війні.
А далі був палац Фонтенбло, який розташований за 60 км на південний схід від Парижа. Оточений мальовничим лісовим масивом, він є найстарішою заміською резиденцією французьких королів, яку Наполеон Перший назвав "Будинком століть". І нині він вражає своєю величчю. Тут жили всі королі Франції, починаючи від Франсуа Першого до Наполеона Третього. Нині замок Фонтенбло є Національним музеєм. Поблизу містечка Фонтенбло є замок з садами ВолеВіконт, це передвісник і попередник Версалю. Замок вважається одним з найкрасивіших у Франції. Його побудував королівський суперінтендант Нікола Фуке, який був видатною особистістю. Його найближчими друзями були Мольєр і Лафонтен, кращі художники і архітектори. Вони створили у ВолеВіконт грандіозний замок і сад, що став одним з найяскравіших творів французької класичної архітектури XVII ст. Тут знімалося чимало історичних та художніх фільмів, один з яких "Залізна маска". За легендою, Фуке запросив молодого Людовика XIV і влаштував небачене за розкішшю свято. Людовик побачив, що Фуке побудував резиденцію, гідну тільки короля. І ця заздрість була настільки велика, що послужила основним приводом арешту могутнього міністра. Авторам замку наказали негайно будувати для короля палац і сади, які затьмарили б все, що було і буде колинебудь побудоване. Так виник Версаль.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
(Продовження буде).