Добра людина завжди прикрашає собою місце праці, село, в якому живе, своє обійстя. Подружжя Мисютів це робить уже четвертий десяток літ, оселившись в селі Забужжя та переступивши поріг місцевого Народного дому. Всесторонньо обдаровані, понад сорок років віддають вони себе людям, дбаючи про їх дозвілля та культурнопросвітницький розвиток, колегам тепло, друзям дзвінкий сміх і радість, односельчанам усмішку і спокій, рідним затишок, Богу щиру молитву.
Можливо через те у Забузькому народному домі затишно та комфортно. І досі його будівля виглядає доглянутою та сучасною, її по праву можна назвати окрасою села. Тут уже чотири роки існує куточок "Дух сивої давнини", який зібрала Юлія Мисюта (на знімку вгорі), де є старовинні вишиті сорочки, камізельки, запаски та спідниці. Є й рушники із тризубами та рослинним орнаментом. Так і милує око така краса, були ж колись майстринівишивальниці.
Це вишивки моєї мами Ганни Михайлишин, яка жила у селі Вервиця Жидачівського району, розповідає Юлія Мисюта. Я їх принесла з дому. Окремі рушники, блузки ще вишивала моя бабуся, тож їм понад півстоліття. А ці вишивки принесла сюди жителька нашого села Надія Стасюк. Їх вишивала її свекруха. Старовинні рушники, подушки та серветки подарували музею й декілька інших родин.
У кутку старожитностей зібрані старовинні побутові речі, які колись використовували наші прадіди та прабабусі. Тут і веретено, і праска, і ліхтар, і годинник, і плетений кошик (на знімку справа). Експонати зібрали, як кажуть, по зернині, художній керівник Народного дому Юлія Мисюта та бібліотекар Світлана Коляда.
Поки що цей куточок ми облюбували у маленькому коридорі, бо у приміщенні весь час щось ремонтуємо. Робили опалення, ремонт у туалеті, а наприкінці грудня переставляли вікна та двері, пояснює завідуючий Народним домом Володимир Мисюта. Та обов’язково їх виставимо у гарному місці.
Мабуть, чимало сільських аматорів сцени подоброму заздрять жителям села Забужжя, бо у них не Народний дім, а справжній дім культури, де усередині просторо та комфортно. Під одним дахом вміщаються і танцювальний зал, і хорова кімната.
Наш хор є одночасно хором церкви святого Архистратига Михаїла, яка була відновлена у селі в 1993 році. Хористи майже рік розучували церковні пісні, зате зараз їх співом можна заслухатися, з гордістю каже Юлія. У нашому репертуарі українські та народні пісні. У селі є багато талановитих родин, які гарно співають Антонюків, Стасюків, Кінахів, Мигасюків, Дідиків, Воєводів…
Та найбільшою окрасою Народного дому є просторий концертний зал з гарною акустикою. Сцена така ж як у Сокальському районному народному домі, на якій охоче виступають не тільки аматори художньої самодіяльності, але й професійні співаки, які іноді приїжджають сюди.
Постійними учасниками майже усіх заходів є учні місцевої школи та дитячого садка "Малятко" (художній керівник Надія Бокало). Сцена гарно оформлена. У цьому працівникам культури допоміг ПП "Західний Буг", який орендує землю у місцевих селян. Воно виділило на Забузький народний дім 13000 гривень, які використали на проведення свята села, придбали матеріал та пошили одяг для сцени, звукову підсилюючу апаратуру та пульт, тюль в бібліотеку. До речі, громадська книгозбірня знаходиться тут же, що зручно для дітей та дорослих. Книжковий фонд становить 6500 книг, який постійно оновлюється.
Книжки ми отримуємо з відділу комплектування Центральної бібліотеки, розповідає бібліотекар Світлана Коляда. Поповнюємо книжковий фонд і за рахунок акції "Подаруй бібліотеці українську книгу". Чимало мешканців села подарували книги, зокрема Феофанія Андрощук, Параскевія Мисюта, Надія Сисак, Оксана Кононова, Богдан Матвіїв, Василь Поляк.
У бібліотеці налічується 528 читачів, з них 140 дітей різного віку. Щоразу для них організовуємо різні культурнопросвітницькі заходи, зокрема, тематичні виставки книжок, бесіди, години спілкування з читачем.
У бібліотеку надходять різні періодичні видання, зокрема газети "Голос знад Бугу" та "Журавлик". А завдяки приватному підприємцю Володимиру Даньчаку односельчани торік і цього року можуть читати "Позакласний час" та "Порадницю".
Забузький народний дім та бібліотека тісно співпрацюють із Сокальською районною асоціацією інвалідів (голова Ніна Сергеєва) та Центром реабілітації неповносправних громадян "Промінь надії" (керівник Оксана Кононова). Є чимало спільних задумів. Однак найбільше, що нині тішить сільських працівників культури це співпраця з організацією "Appropriate Water Project Division of water Charity", внаслідок якої стало можливим облаштування санвузла та роздягальні для неповносправних людей. Посприяла у цьому забужанам волонтер Міжнародного корпусу Миру Ємілі Ватсон, а встановили його місцеві майстри Ярослав Стасюк та Олег Горилюк.
Подружжя Мисютів уже 40 років працює у сфері культури.
За цей час, каже пані Юлія, все змінилося. Раніше люди частіше приходили до клубу, коли ми тільки прийшли сюди на роботу, хоч ще не було Народного дому, збиралися у бібліотеці чи у нас вдома, працював драматичний гурток, хор. Люди хотіли співати і співали. Нині вони більше сидять вдома біля телевізорів чи в Інтернеті.
Великий поштовх у роботі стався за час незалежності України, доповнює дружину Володимир Терентійович. Тоді до нас прийшло багато нових людей. В 1991му у хорі налічувалося 48 осіб, а нині лише 30.
Всередині Народний дім відремонтували, залишилося ще зробити фасад. Зокрема, його сходові площадки, які обсипаються. Це і є головний біль Володимира Мисюти, бо самотужки це йому не зробити. Торік навіть склали кошторис на ремонтні роботи, за яким на ремонт сходових площадок потрібно 29 тисяч гривень, а фасаду 30 тисяч. Тоді Народний дім виглядав би, наче писанка, як ззовні, так і всередині. І молоді, і людям старшого покоління було б приємно сюди приходити на концерти та інші заходи. А їх організовувати є кому, бо у Юлії та Володимира Мисютів чималий досвід роботи, а у бібліотекаря Світлани Коляди творчі задуми, а вони єдина команда, яка вболіває за село та свою роботу.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.